Космічний телескоп Джеймса Вебба відкрив унікальну зоряну туманність NGC 6334, про яку не було відомо раніше

У третю річницю початку наукових спостережень телескоп Джеймса Вебба здивував дослідників ще одним відкриттям — докладною інфрачервоною зйомкою туманності Котяча Лапа (NGC 6334), що розташована за 4 тисячі світлових років у сузір’ї Скорпіона. Завдяки унікальній роздільній здатності приладу астрономи змогли дослідити окрему «подушечку лапки» — компактну структуру з газу та пилу, всередині якої формуються молоді зірки. Зображення показало численні деталі: від клубків щільного пилу до активних зон, де саме народжуються нові світила.

За словами Шона Домагал-Голдмана, виконувача обов’язків директора відділу астрофізики NASA, саме завдяки таким спостереженням Вебб продовжує відкривати приховані раніше аспекти Всесвіту. Він відзначив, що телескоп не лише дає відповіді, а й ставить нові питання для майбутніх місій, зокрема щодо темної матерії та пошуку потенційно придатних для життя планет.

Видимий на знімку «Оперний театр» — одна з «подушечок лапки» — має кілька ярусів, вкритих яскраво-блакитною туманністю. Світіння створюють масивні молоді зірки, чиє випромінювання поступово розсіює навколишній пил. Деякі ділянки залишаються непрозорими для видимого світла, адже тут формуються протозорі, ще заховані у щільних волокнах пилу.

У центрі кадру спостерігаються скупчення червоних джерел — це області активного формування масивних зір, які поки що майже повністю закриті для оптичних телескопів. Проте інфрачервоний діапазон, у якому працює JWST, дозволяє виявляти навіть ті зони, де щільний пил практично повністю блокує звичайне світло.

Телескоп Джеймса Вебба, що обертається навколо Сонця на відстані 1,5 мільйона кілометрів від Землі, уже три роки працює як головна обсерваторія світу для вивчення зоряних «ясел», екзопланет, найдавніших галактик і навіть об’єктів Сонячної системи. Кожне нове спостереження JWST відкриває для вчених нові сторінки історії космосу.