Вчені зафіксували аномальний звук з океану, природу якого не можуть пояснити вже 25 років

У березні 1999 року американські вчені з Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA) зафіксували незвичайний звук у Тихому океані, який досі не має однозначного наукового пояснення. Запис, відомий під назвою «Julia», тривав приблизно три хвилини й характеризується як моторошне гудіння, яке деяким слухачам нагадує жіночий голос. Навіть через понад двадцять років цей сигнал залишається однією з найзагадковіших акустичних аномалій океану.

Звук було записано гідрофонною мережею NOAA в екваторіальній частині східного Тихого океану. Джерело сигналу, ймовірно, знаходилося на відстані понад 3 тисячі кілометрів від місця спостереження, в районі між протокою Брансфілда та мисом Адер поблизу Антарктиди. Через складність у визначенні точного напрямку прибуття сигналу його джерело залишається невідомим, що лише підсилює інтерес до цього явища.

Поява «Julia» породила безліч гіпотез і теорій, у тому числі досить фантастичних. Деякі ентузіасти навіть висували припущення про інопланетне походження сигналу, посилаючись на анонімні повідомлення про великі об’єкти у водах біля Антарктиди. Однак подібні версії залишаються переважно в сфері інтернет-фольклору.

Науковці схиляються до природних пояснень. За основною гіпотезою NOAA, звук міг виникнути внаслідок руху або зіткнення великого айсберга з морським дном біля Антарктиди. Такі події можуть породжувати низькочастотні звуки, які поширюються на значні відстані під водою. Водночас остаточно цю версію не підтверджено, а серед альтернативних пояснень називають підводні землетруси, вулканічну активність чи мало досліджені турбулентності океану.

Сигнал «Julia» став нагадуванням про те, наскільки мало відомо людству про глибини океану. Навіть з сучасними технологіями науковці залишаються без остаточної відповіді на питання про природу деяких підводних явищ, зберігаючи за океаном статус одного з найменш досліджених просторів планети.