Підписуйтеся на наш телеграм канал!
Нове дослідження астрономів змінює уявлення про зародження найбільших зірок у Всесвіті
Астрономи намагаються розгадати, як у Всесвіті формуються зірки-гіганти, адже їхня маса може перевищувати сонячну у десятки разів. При цьому молоді зорі викидають потужні потоки речовини та випромінювання, що мали б заважати їхньому росту. Як же вони накопичують таку масу за відносно короткий час, залишається однією з головних загадок астрофізики.
Раніше вчені вважали, що головним механізмом живлення масивних зір є акреційні диски — гігантські кільцеподібні структури газу й пилу, що обертаються навколо зорі. Проте нове дослідження, виконане міжнародною командою за участю науковців з Кіотського університету та Токійського університету, вказує на інший сценарій.
«Наші результати свідчать, що ці структури живляться від потоків газу — стримерів, які приносять речовину з відстаней понад тисячу астрономічних одиниць. Вони діють як своєрідні газові магістралі», — пояснює перший автор роботи Фернандо Ольґін. Для спостережень команда використала радіоінтерферометр ALMA у Чилі, який дозволяє бачити деталі пилових і газових структур у міліметровому діапазоні.
ALMA виявила молоду зорю, яку потенційно живлять два стримери. Один з них простягався до центральної області й демонстрував ознаки обертання та падіння газу. Це означає, що потоки можуть доставляти достатньо речовини, аби компенсувати втрати маси через випромінювання зорі, і навіть сприяти формуванню надщільної області довкола неї. Дослідники очікували побачити типовий диск на сотні астрономічних одиниць, проте виявили, що стримери підходять набагато ближче, а сам диск або відсутній, або дуже малий.
Такі результати свідчать, що для зростання масивних зір наявність акреційного диска не є обов’язковою умовою. Газові стримери здатні самостійно транспортувати великі об’єми речовини й живити молоді зорі попри сильний зворотний тиск випромінювання. Наступним кроком команда планує дослідити інші області формування зірок, щоб з’ясувати, наскільки поширений цей механізм, а також уважніше розглянути простір поблизу зірок, щоб підтвердити або спростувати існування малих дисків.
