Вчені пояснили, чому культова космічна місія NASA Viking не знайшла ознаки життя на Марсі

Майже півстоліття після місії Viking науковці продовжують дискутувати про результати першої та поки єдиної прямої спроби NASA знайти життя за межами Землі, а нові теорії дають підстави переосмислити дані про можливу біологічну активність на Марсі. Влітку 1976 року два апарати провели революційні біологічні експерименти з марсіанським ґрунтом, результати яких досі викликають суперечки.

Апарат Viking 1 здійснив посадку 20 липня 1976 року, у сьому річницю висадки людини на Місяць, а Viking 2 приземлився 3 вересня того ж року. Крім пошуку життя, зонди досліджували хімічний склад ґрунту та атмосфери, фіксували зміни тиску і сезонні коливання. Було виявлено, що випаровування та конденсація замерзлого вуглекислого газу на полюсах впливає на атмосферний тиск, а пилові частинки надають марсіанському небі характерного рожевого відтінку.

Біологічні експерименти включали три методики: імітацію марсіанської атмосфери з радіоактивними газами, введення поживних речовин із міткою вуглецю та спостереження за газообміном у герметичній камері. Лише один тест показав результати, які могли б свідчити про біологічну активність, проте інші два вказували на неорганічні хімічні реакції. Остаточний висновок був обережним: доказів життя не знайдено, але можливість його існування не виключено.

Загадковими виявилися результати молекулярного аналізу, який мав виявити органічні сполуки. Попри очікування, жодної органіки виявлено не було. Лише у 2008 році інша місія NASA зафіксувала в ґрунті велику кількість перхлорату — речовини, яка при нагріванні руйнує органічні молекули. Це могло пояснити аномальні результати Viking.

Нині вчені намагаються переосмислити дані півстолітньої давності. Біохімік Стівен Беннер запропонував модель, згідно з якою мікроорганізми могли б використовувати поживні речовини експериментів Viking для власного метаболізму, виділяючи вуглекислий газ. Це означає, що на поверхні Марса потенційно можуть існувати живі мікроорганізми, хоча підтвердження цієї гіпотези потребує нових місій та вимірювань.