Астрономи заявили про зарозу зриву всіх майбутніх космічних місій на Місяць

Нове дослідження показало, що місяцетруси можуть становити серйозну загрозу для довготривалих місячних баз і інфраструктури. На відміну від ударів метеоритів, саме сейсмічна активність, як виявили науковці, стала причиною зсувів і падіння валунів у долині Таурус-Літтров — місці посадки «Аполлона-17» у 1972 році.

Геологи Томас Р. Воттерс (Смітсонівський інститут) і Ніколас Шмерр (Університет Меріленда) проаналізували сліди давніх зсувів і каменепадів, спричинених підземними поштовхами. Їхні результати свідчать: протягом останніх 90 млн років регіон неодноразово зазнавав місяцетрусів магнітудою близько 3,0. Для Землі це відносно слабкі події, але на Місяці навіть такі поштовхи можуть бути небезпечними. Джерелом виявилась тріщина Лі-Лінкольна, яка ймовірно залишається активною й сьогодні.

Автори розрахували, що ймовірність потенційно небезпечного місяцетрусу поблизу активного розлому становить 1 випадок на 20 млн у день. Для коротких місій ризик мінімальний, але для тривалих баз він накопичується: наприклад, за 10 років ймовірність небезпечного поштовху зростає приблизно до 1 з 5 500. Це підвищує вимоги до інженерних рішень для майбутніх місій, особливо таких, як програма Artemis з планами побудови довготривалої інфраструктури.

Астронавт «Аполло-17» Гаррісон Х. Шмітт бере зразок валуна на станції 7, розташованій біля підніжжя Північного масиву в долині Таурус-Літтроу. Цей великий валун був вирваний сильним місячним землетрусом, що стався близько 28,5 мільйонів років тому. Джерелом землетрусу, ймовірно, була подія на розломі Лі-Лінкольна. Джерело: NASA/JSC/ASU

Дослідження також вказує на вразливість апаратів із високим центром маси, як-от система посадки Star­ship Human Land­ing Sys­tem, яка може стати нестійкою під час сильних поштовхів. Тому однією з головних рекомендацій стало уникати розміщення баз і обладнання безпосередньо над активними або нещодавно утвореними розломами.

Науковці підкреслюють, що ця робота фактично започатковує новий напрям — місячну палеосейсмологію. На відміну від Землі, де можна досліджувати старі розломи у розрізах, на Місяці доводиться використовувати зразки та орбітальні дані. У майбутньому розвиток технологій і встановлення нових сейсмометрів у рамках Artemis допоможе краще оцінити сейсмічні ризики та зробити освоєння Місяця безпечнішим.