Вчені пояснили, чому супервулкан Єллоустоун не вивергається попри рекордне накопичення енергії

Вчені виявили під Національним парком Єллоустоун магмовий «ковпак», що розташований приблизно на глибині 2,4 милі під поверхнею. Це відкриття пояснює, чому надпотужний вулкан у США не вибухає, попри колосальні запаси тепла та енергії. Структура працює як природний запобіжник: утримує тиск, але водночас дозволяє газам виходити назовні без різких викидів. Дослідження опубліковане 16 квітня у журналі Nature.

Єллоустоун давно цікавить науковців, адже він розташований над супервулканом, здатним на масштабне виверження. Попри десятиліття вивчення, чимало деталей магмової системи залишалися невідомими. Нова робота дослідників з Університету Райса та Техаського університету в Далласі розкрила критичний елемент — магмовий ковпак, який діє як «кришка» та запобігає раптовому вибуху. За допомогою сейсмічного фільмування науковці з’ясували, що глибина розташування системи становить близько 2,4 милі, тоді як попередні оцінки коливалися від 1,8 до 5 миль.

Щоб створити картину підземної будови, команда використала сейсмічну вантажівку вагою 53 тисячі фунтів, яка генерує хвилі та дозволяє «зазирнути» під землю. Цей метод допоміг точно встановити структуру магмової системи й показав, як ковпак виконує роль природного контейнера для тепла та тиску. Він складається з силікатного розплаву та надкритичних бульбашок води, що утримуються у пористих породах.

Особливо цікавою виявилася роль газів. Підіймаючись разом із магмою, вуглекислий газ та водяна пара зазвичай накопичуються та можуть спровокувати вибух. Але в Йеллоустоуні вони поступово виходять через породу. За словами одного з провідних дослідників Брендона Шманда, цей процес нагадує «стале дихання» — природну вентиляцію, що знижує ризик катастрофи. Саме завдяки такій особливості вулкан залишається активним, але контрольованим.

Науковці підкреслюють, що знайдений ковпак існує вже кілька мільйонів років і залишається динамічним. Його вивчення відкриває нові можливості для моніторингу супервулкана. Фіксація рівнів газів і змін у магмі допоможе краще розуміти процеси всередині системи та передбачати можливі небезпеки у майбутньому. Як зазначає Шманд, важливо не лише те, що вулкан не «загас», а й те, що він продовжує існувати в стабільному, хоч і активному стані.