Свіже дослідження науковців вказує на те, що сучасне розташування континентів — не хаотичний збіг, а природний етап у довготривалому геологічному циклі. Материки скупчилися на одному боці Землі через постійний рух літосферних плит, який зумовлює періодичне формування і розпад гігантських суперконтинентів.
Близько кожні 300–500 мільйонів років усі континенти об’єднуються в єдиний масив суші, а потім знову розходяться. Останній із таких суперконтинентів — Пангея — існував від приблизно 336 до 175 мільйонів років тому. Саме її розпад сформував нинішню географічну картину планети, яку ми бачимо сьогодні.
Розширення Атлантичного океану поступово відштовхує Північну й Південну Америку від Європи та Африки, але баланс ще далекий від рівномірного. Суходіл, який охоплює Євразію та Африку, нині становить близько 57% усієї континентальної поверхні — цього недостатньо, щоб вважати його новим суперконтинентом.
До Пангеї існували й інші суперконтиненти — Родинія, Гондвана, Колумбія — які так само збиралися і розпадалися внаслідок руху плит. Цей процес триває мільярди років і є природною частиною еволюції нашої планети.
Науковці припускають, що в далекому майбутньому континенти знову зійдуться, утворивши нову Пангею, умовно названу Пангеєю Проксима. Поки ж ми спостерігаємо проміжну фазу цього циклу — епоху, коли більша частина суші зосереджена на одному боці планети, тоді як інший занурений майже повністю під води Тихого океану.