Астрономи вперше побачили полюси Сонця завдяки революційній космічній місії Solar Orbiter

Астрономи вперше отримали зображення полярної області Сонця — завдяки місії Solar Orbiter Європейського космічного агентства. Апарат, що вийшов на орбіту з нахилом до площини Сонячної системи, дозволив дослідникам зазирнути в ділянки зорі, які раніше залишалися майже невидимими. Нові дані показали, що сонячна плазма біля полюсів рухається швидше, ніж очікувалося — зі швидкістю 10–20 метрів за секунду, майже так само, як і поблизу екватора.

Місія Solar Orbiter дала змогу вперше вивчити магнітне поле Сонця в полярних регіонах — ключовий елемент для розуміння 11-річного циклу сонячної активності. Плазма поблизу поверхні рухається від екватора до полюсів, а в глибинах Сонця повертається назад. Ця циркуляція впливає на магнітний цикл зорі, однак до цього часу спостереження за полярними зонами були обмеженими.

Астрономи спостерігали за супергранулами — гігантськими клітинами гарячої плазми, кожна з яких у два-три рази більша за Землю. Їхній рух формує магнітну сітку на поверхні Сонця, зштовхуючи магнітні силові лінії до країв. Раніше вважалося, що біля полюсів цей процес відбувається повільніше, але нові дані спростували це припущення.

«Супергранули на полюсах діють як своєрідні маркери, які вперше дозволяють побачити полярну складову глобальної циркуляції Сонця», — зазначив Лакшмі Прадріп Чітта, керівник дослідницької групи в Інституті Сонячної системи Макса Планка. За словами директора MPS Самі Соланкі, ці результати є «відсутнім фрагментом головоломки», що допоможе краще пояснити закономірності сонячних циклів і прогнозувати активність зорі.

Дослідження опубліковано в журналі The Astro­phys­i­cal Jour­nal Let­ters. Нові спостереження Solar Orbiter відкривають шлях до точнішого розуміння того, як Сонце переносить енергію та заряджені частинки між півкулями — процес, що має вирішальне значення для прогнозування космічної погоди.