Британські науковці заявили, що Всесвіт може зберігати докази діяльності позаземних цивілізацій

Нове дослідження команди астрофізика Адама Франка з Університету Рочестера стало важливим кроком у пошуку позаземних цивілізацій: науковці створили онлайн-бібліотеку “техносигнатур” — базу даних, яка допоможе астрономам розпізнавати можливі сліди інопланетних технологій. Ідея полягає в тому, що поряд із біосигнатурами, які свідчать про наявність життя, варто шукати й ознаки технологічної діяльності, що можуть вказувати на існування розвинених цивілізацій.

У бібліотеці зібрано дані про спектри випромінювання, які можуть сигналізувати про забруднення атмосфери, роботу енергетичних систем або навіть відблиски світла від сонячних панелей. Це дає астрономам конкретні орієнтири — які довжини хвиль аналізувати, щоб виявити технологічні ознаки. “Наше завдання — сказати, у яких діапазонах слід шукати ознаки, наприклад, промислових викидів або відбитого світла технічних структур”, пояснює Франк.

Розробка бази стала можливою завдяки відкриттю понад 5 000 екзопланет, серед яких є кілька подібних до Землі в “зоні життя”. Це відкриття, започатковане ще у 1995 році, коли вперше знайшли планету біля зорі, схожої на Сонце, змінило правила гри для SETI — тепер телескопи мають тисячі цілей для спостережень.

Особливу увагу дослідників нині привертає планета K2-18b, розташована за 124 світлових роки від Землі. У її атмосфері зафіксували диметилсульфід — газ, який на Землі утворюється лише океанічним планктоном. Якщо це підтвердиться, каже Франк, “це буде справжній прорив — ми дійсно будемо ‘у грі’”.

Попри ентузіазм, учені закликають до обережності. Вони припускають, що мікробне життя у Всесвіті може бути поширеним, але інтелектуальні цивілізації — рідкісними й короткочасними. Навіть якщо ми знайдемо їхні ознаки, обмін повідомленнями на відстані сотень світлових років триватиме століттями. Тому людство, ймовірно, спостерігатиме інші цивілізації здалеку, аналізуючи їхні техносигнатури, а пошук відповіді на питання “чи ми самі?” переходить у площину конкретних наукових спостережень.