Вчені заявили, що крижані супутники планет Сонячної системи можуть приховувати киплячі океани

Нове дослідження команди під керівництвом Макса Рудольфа, професора планетології Каліфорнійського університету в Девісі, показало: навіть невеликі крижані супутники Сонячної системи можуть приховувати підльодовикові океани, де вода перебуває у стані кипіння через екстремальні умови тиску. Йдеться про такі тіла, як Мімас і Енцелад (супутники Сатурна) чи Міранда (супутник Урана).

Земним спостерігачам ці світи здаються вкритими лише замерзлою поверхнею, однак їхня внутрішня геологія формується зовсім іншими процесами. Тут головну роль відіграють вода та лід, які під впливом припливного нагріву від планети-господаря постійно змінюють свою структуру: коли нагрівання зростає — лід частково плавиться, коли зменшується — знову твердіє.

Раніше команда Рудольфа довела, що замерзання океану під кригою збільшує тиск, адже лід має більший об’єм, ніж вода. Це може пояснювати утворення “тигрових смуг” на Енцеладі. Тепер же вчені встановили, що якщо лід тане знизу, тиск зменшується настільки, що вода досягає потрійної точки — стану, коли одночасно існують лід, рідина й пара. Саме тоді океан починає “кипіти”.

Мімас

На малих супутниках, як-от Мімас, це може спричиняти виверження пари або появу тріщин у крижаній оболонці. На Міранді, за даними місії Voy­ager 2, видно великі “корони” — ділянки з хребтами та обривами, які могли виникнути саме через такі процеси. У більших тілах, наприклад на Титанії, тиск знижується повільніше, і лід тріскається ще до досягнення потрійної точки, що пояснює різницю у рельєфі між більшими та меншими місяцями.

“Вивчення цих процесів допомагає зрозуміти, чому кожен із крижаних супутників має свій унікальний вигляд і геологічну історію”, — зазначає Рудольф. Нові результати підтверджують: навіть найменші супутники Сонячної системи можуть бути динамічними та геологічно активними світами — можливо, з океанами, прихованими під крижаним панциром.