Астрофізики зруйнували міф про те, що чорні діри всмоктують у себе космічні тіла

Астрофізик Ітан Сігел у матеріалі для Big Think пояснює, що поширене уявлення про чорні діри як «засмоктуючі» об’єкти є міфом. Насправді вони не всмоктують матерію, а діють через надзвичайно сильне гравітаційне поле, яке підкоряється тим самим законам фізики, що й гравітація будь-якого іншого масивного тіла.

Чорна діра — це об’єкт із величезною масою, стиснутою у малий об’єм, оточений горизонтом подій. За цією межею навіть світло не може вирватися назовні, а все, що її перетинає, неминуче падає до сингулярності. Водночас за межами горизонту подій гравітація чорної діри діє так само як і у випадку інших масивних тіл. Наприклад, якби Сонце замінили на чорну діру тієї ж маси, орбіта Землі залишилася б незмінною.

Міф про «засмоктування» пов’язаний із приливними силами. Коли об’єкт наближається до чорної діри, різниця у гравітаційному впливі на ближню та дальню частини стає настільки великою, що він розривається — явище відоме як спагетифікація. Так відбувається руйнування зірок або планет, але значна частина речовини при цьому не падає всередину, а викидається у вигляді потужних струменів.

Джерело: J. Jarnstead/Шведська королівська академія наук; E. Siegel

Сігел підкреслює, що чорні діри — так звані «брудні їдці»: більшість речовини, яка наближається до них, зрештою відкидається назад у космос, і лише невелика частина потрапляє за горизонт подій, збільшуючи масу чорної діри.

Висновок дослідника: чорні діри не всмоктують усе навколо, вони лише притягують, як будь-яке інше масивне тіло, але значно сильніше на малих відстанях. Саме міф про «засмоктування» зробив їх настільки страшними у масовій культурі.