Вчені встановили, що мантія Землі здатна підіймати і ламати структуру континентів

Геологи встановили, що нижні частини континентів поступово відшаровуються від мантії Землі та переміщуються у глибини океанічної мантії. Процес відбувається завдяки повільним мантійним хвилям, які рухаються на глибині 150–200 кілометрів і здатні переносити континентальний матеріал на відстані понад тисячу кілометрів. Результати дослідження опубліковані в журналі Nature Geo­science.

Відкриття допомагає пояснити, чому деякі океанічні острови містять континентальний матеріал, хоча вони розташовані далеко від меж плит. Раніше вчені вважали, що він потрапив туди через субдукцію або мантійні плюми, однак у багатьох регіонах не було знайдено слідів цих процесів.

Нові дані свідчать, що після розпаду континентів мантійні хвилі поступово переносять матеріал у напрямку океанів. Саме вони можуть бути причиною вулканічної активності у віддалених від меж плит районах, яка триває десятки мільйонів років. Прикладом є ланцюг підводних вулканів в Індійському океані, що виник приблизно через 50 мільйонів років після розколу Гондвани.

Діаграма, що показує, як збагачена мантія (EM) накопичується протягом мільярдів років. Символи у вигляді ромбів показують місця, де, ймовірно, накопичуються алмази. (Ger­non et al., Nat. Geosci., 2025)

Дослідники також з’ясували, що мантійні хвилі здатні підіймати континенти більш ніж на кілометр і виносити на поверхню породи, збагачені алмазами. Це означає, що процес впливає не лише на вулканізм, а й на формування рельєфу планети.

Таким чином, внутрішні шари Землі виявилися значно активнішими, ніж вважалося раніше. Мантійні хвилі повільно змінюють форму континентів, які традиційно сприймалися як стабільні геологічні структури.