Астрономи розповіли про ризики зіткнення міжзоряних комет із Землею

Астрономи дослідили потенційну небезпеку міжзоряних об’єктів — таких, як комета 3I/ATLAS, що нині проходить через внутрішню частину Сонячної системи. Це лише третій відомий міжзоряний об’єкт (ISO), який потрапив у поле спостережень Землі після ʻOumua­mua (2017) та 2I/Borisov (2019). Нове дослідження вивчає, з яких напрямків можуть надходити такі об’єкти та які ризики вони становлять для нашої планети.

Згідно з роботою під керівництвом Дерріла Селігмана з Університету штату Мічиган, опублікованою в архіві arX­iv, більшість ISO, ймовірно, походять із систем, де переважають червоні карлики (M‑зорі), оскільки це найпоширеніший тип зір у Чумацькому Шляху. Моделювання, яке охоплює близько 10 мільярдів віртуальних міжзоряних тіл, показало, що найбільша ймовірність їхнього потрапляння в Сонячну систему — з напрямків сонячного апекса (шляху руху Сонця в галактиці) та галактичної площини.

На цій ілюстрації зображено міжзоряний об’єкт (ISO) Оумуамуа, що пролітає через нашу сонячну систему. Нам відомо про три ISO, але їх має бути набагато більше. (Джерело зображення: NASA, ESA, J. Olm­st­ed і F. Sum­mers (STScI))

Дослідники з’ясували, що об’єкти, які можуть зіткнутися із Землею, зазвичай мають нижчу швидкість і меншу ексцентриситетність орбіти, ніж більшість міжзоряних тіл. Саме повільніші об’єкти легше захоплюються гравітацією Сонця і можуть переходити на траєкторії, що перетинають орбіту Землі. Моделі також показали сезонну залежність: у весняний період, коли Земля рухається у напрямку сонячного апекса, частіше трапляються об’єкти з вищими швидкостями, тоді як узимку частіше спостерігаються потенційні зіткнення.

Щодо географічного розподілу ризику, то найбільше ймовірність ударів зосереджена поблизу екватора, із невеликим переважанням у Північній півкулі, де проживає близько 90% населення Землі. Це зумовлено як орбітальними параметрами планети, так і напрямком руху Сонячної системи в галактиці.

Автори наголошують, що дослідження не дає конкретних оцінок частоти падінь міжзоряних тіл — поки що бракує даних для таких розрахунків. Проте їхні результати можуть допомогти майбутнім спостереженням, зокрема за допомогою обсерваторії Віри Рубін (VRO), яка зможе виявляти більше таких об’єктів і уточнити їхню природу. Таким чином, хоча ризик міжзоряного удару залишається низьким, науковці вперше отримали орієнтири щодо того, звідки, коли та як подібні об’єкти можуть наблизитися до Землі.