Британські вчені виявили скам’янілості невідомих істот віком 97 мільйонів років, що відчували магнітне поле Землі

Вчені з Кембридзького університету та Центру імені Гельмгольца у Берліні виявили скам’янілості віком близько 97 мільйонів років, які можуть належати давнім істотам, здатним орієнтуватися за магнітним полем Землі. Результати дослідження, опубліковані в журналі Nature, відкривають нову сторінку в розумінні того, як тварини могли пересуватися на великі відстані задовго до появи сучасних видів.

Йдеться про так звані магнетофосилії — мікроскопічні залишки давніх організмів, що утворювали мінеральні частинки, які реагували на магнітні поля. Аналіз показав, що ці структури значно більші, ніж відомі магнетофосилії бактерій, і мають складну внутрішню організацію, яка могла забезпечувати своєрідний «біологічний GPS». За словами співавтора дослідження, професора Річа Гаррісона з Кембриджу, істота, яка створила ці частинки, «ймовірно, володіла здатністю до точної навігації».

Для дослідження вчені вперше застосували метод магнітної томографії, що дозволив візуалізувати внутрішню структуру скам’янілостей із безпрецедентною точністю. Це дало змогу простежити орієнтацію магнітних полів усередині фрагментів і підтвердити, що вони формувалися біологічним шляхом, а не під впливом геологічних процесів. Як зазначила співавторка роботи, доктор Клер Доннеллі з Інституту Макса Планка, результати «відкривають вікно у спосіб, яким живі істоти орієнтувалися мільйони років тому».

a) Зображення гігантського магнітофосилію у вигляді списоподібного наконечника без стебла (червона стрілка), оточеного частинками детриту, отримане за допомогою сканувального електронного мікроскопа. b) Приклад 3D-моделі частинки, використаної в мікромагнітних симуляціях. c)–h 2D-проекції фази (верхня панель) і сигналу XMCD фази (нижня панель), отримані за допомогою пре-крайової дихроїчної птіхографії 32. Рентгенівський промінь перпендикулярний до площини зображень (вздовж осі x) і має енергію 706 еВ, що на 4,5 еВ нижче за спостережуваний пік краю поглинання. Для магнітних зображень синій і червоний кольори відповідають проекціям намагніченості в площину діаграми та поза нею відповідно. 2D-проекції показані для трьох кутів обертання навколо осей, приблизно паралельних y (c–e) та z (f–h). Масштабна шкала в (c–h) 500 нм. (Джерело: Nature)

Наразі невідомо, які саме істоти залишили ці магнетофосилії. Дослідники припускають, що це могли бути давні морські тварини — наприклад, вугрі, які еволюціонували приблизно в той самий період і відомі своєю здатністю долати величезні відстані, орієнтуючись за магнітними полями. Утім, конкретний вид поки залишається загадкою, і для його визначення потрібні нові зразки та подальші дослідження.

На думку науковців, ці знахідки є важливим етапом у розумінні того, як проста бактеріальна магніторецепція перетворилася на складні навігаційні механізми сучасних птахів, черепах і риб. Магнетофосилії показують, що здатність «відчувати» магнітне поле Землі з’явилася у живих організмів набагато раніше, ніж вважалося, і відіграла ключову роль в еволюції життя на планеті.