Науковці відкрили єдиний вид живих організмів, що пережив вибух супервулкана Єллоустон 12 мільйонів років тому

У штаті Небраска палеонтологи виявили сліди великих хижих псів, які переслідували здобич на рівнинах, вкритих попелом після виверження супервулкана Єллоустон близько 12 мільйонів років тому. Відбитки лап знайдено над рештками носорогів роду Teleo­ceras у відомому місці Ash­fall Fos­sil Beds, яке називають «Помпеями носорогів» через виняткове збереження тварин, загиблих від масового випадання вулканічного попелу.

За словами Ешлі Пауста, куратора палеонтологічного музею Університету Небраски, вибух був настільки потужним, що попіл випав навіть за 1 600 км від епіцентру в Айдахо. Катастрофа знищила рослинність, забруднила водойми та задушила більшість великих тварин. У шарах вулканічного скла збереглися рештки коней, верблюдів і носорогів, однак до цього часу не було знайдено доказів присутності великих хижаків.

Скам’янілість «Ash­fall Fos­sil Beds» отримала прізвисько «Римський Помпеї», оскільки там збереглися останки стада вимерлих носорогів, якими, ймовірно, харчувалися нещодавно виявлені хижаки. (Джерело зображення: Ешлі Поуст)

Нові сліди завдовжки 8 см і завширшки 7,5 см, ймовірно, належать вимерлим видам собак Aelurodon tax­oides або Epicy­on sae­vus — масивним «кістколамам», що полювали подібно до сучасних гієн. Їхня поява у післявулканічних шарах свідчить, що ці хижаки змогли пережити катастрофу, на відміну від більшості травоїдних. Це відкриття стало першим безпосереднім доказом існування великих м’ясоїдних у регіоні після вибуху.

Пауст зазначає, що виживання верхівкових хижаків є несподіваним, адже зазвичай вони гинуть першими після екологічних колапсів. Імовірно, собаки харчувалися тушами загиблих носорогів, які залишалися під шарами попелу, використовуючи їх як «сховища їжі» у період браку здобичі.

Нині сліди експонуються у державному історичному парку Ash­fall Fos­sil Beds, де команда Пауста проводить лазерне сканування просто на очах відвідувачів. Хоча результати ще очікують рецензування, відкриття вже називають унікальним — воно дає нове уявлення про те, як життя на Землі відновлювалося після однієї з найбільших природних катастроф у історії Північної Америки.