Астрономи вперше в історії зафіксували існування екзомісяця поза Сонячною системою

Міжнародна група астрономів уперше виявила можливі ознаки існування екзомісяця — супутника, що обертається навколо екзопланети HD 206893 B, розташованої на відстані близько 133 світлових років від Землі. Результати дослідження, прийнятого до публікації в журналі Astron­o­my & Astro­physics, ще потребують підтвердження, але вже демонструють реальну можливість застосування нового методу пошуку супутників поза Сонячною системою.

HD 206893 B — це масивний газовий гігант із масою близько 28 мас Юпітера та періодом обертання навколо зорі приблизно 25,6 року. Використовуючи інструмент VLTI/GRAVITY, дослідники зафіксували слабкі коливання в русі планети — так звані «астрометричні похитування», які свідчать про гравітаційний вплив ще одного об’єкта. Аналіз показав, що цей можливий супутник може мати масу близько 0,4 маси Юпітера та орбіту з періодом 0,76 року.

У статті автори зазначають, що результати потребують подальшої перевірки, проте сам метод виявився надзвичайно перспективним. За словами команди, VLTI/GRAVITY нині є єдиним інструментом, здатним досягати точності в мікросекунди дуги — цього достатньо, щоб спостерігати не лише екзопланети, а й їхні можливі супутники.

Пошук екзомісяців — одна з найскладніших задач сучасної астрономії, адже такі об’єкти мають дуже малу масу порівняно зі своїми планетами. Раніше вчені повідомляли про можливі відкриття, зокрема Kepler-1625 b‑i і Kepler-1708 b‑i, однак повторні аналізи даних з телескопів Hub­ble і Kepler у 2024 році не підтвердили їхнього існування.

Інтерес до екзомісяців зумовлений не лише науковою цікавістю, а й потенційною астробіологічною значущістю. У нашій Сонячній системі понад 200 природних супутників, серед яких — Європа, Енцелад і Титан — розглядаються як можливі середовища для життя. Відкриття екзомісяця поза Сонячною системою могло б суттєво розширити уявлення про формування планетних систем і шанси на існування життя в інших частинах Галактики.