Астрономи відкрили 16 нових місць, що можуть зберігати зразки давнього життя на Марсі

Нове дослідження, проведене вченими з Техаського університету в Остіні, показало, що на давньому Марсі існували масштабні річкові системи, порівнянні за розмірами з найбільшими водозборами Землі. Ці результати, опубліковані в журналі Pro­ceed­ings of the Nation­al Acad­e­my of Sci­ences (PNAS), свідчать, що мільярди років тому поверхню Червоної планети активно формувала вода, створюючи долини, річища річок і озера, які, можливо, впадали у давній океан.

Команда під керівництвом доктора Тимоті Ґауджа та постдокторанта Абдалли Закі вперше змогла ідентифікувати 16 великих річкових басейнів на Марсі. Вони об’єднали численні попередні карти марсіанських долин, озер і потоків, щоб відтворити структуру давніх водних систем і оцінити їхній масштаб. За словами Ґауджа, дослідники «знали про існування річок на Марсі вже давно, але лише тепер стало зрозуміло, наскільки вони були організовані у великі дренажні системи, подібні до земних».

Аналіз показав, що загалом на Марсі існувало 19 великих груп долин і каналів, з яких 16 формували взаємопов’язані басейни площею понад 100 000 квадратних кілометрів — тобто не менше, ніж великі водозбірні системи Землі, такі як річка Колорадо в Техасі. Для порівняння, басейн Амазонки охоплює близько 6,2 мільйона квадратних кілометрів. Найбільші марсіанські системи, серед яких виявлена Parana Valles, за своїми рисами нагадують земні річкові долини.

Мережа долин, озер і річок, що складають систему водовідведення Парана-Валлес на Марсі. Джерело: Абдалла С. Закі та ін.

Дослідники зазначають, що, хоча великі водозбори займали лише близько 5% давньої поверхні Марса, саме вони відповідали за 42% усіх осадових порід, створених річками. Це означає, що ці регіони могли бути осередками активного транспорту поживних речовин і, ймовірно, найсприятливішими місцями для зародження життя. «Чим довше вода рухалася, тим більше взаємодіяла з породами, створюючи хімічні реакції, які потенційно могли залишити ознаки життя», — пояснює Абдалла Закі.

Марс, на відміну від Землі, не має тектонічної активності, тому його рельєф більш однорідний, що обмежує кількість великих дренажних систем. Водночас відкриття цих 16 регіонів відкриває нові можливості для пошуків слідів минулої придатності планети до життя. За словами Ґауджа, ці зони мають стати пріоритетними цілями для майбутніх місій NASA та ESA, оскільки саме там можуть зберігатися найкращі геохімічні свідчення минулої водної активності та потенційної біосфери Марса.