Унікальна комічна подія, що відбулася 5 мільйонів років тому, захищає Землю від радіації

Нове дослідження, опубліковане в журналі The Astro­phys­i­cal Jour­nal, проливає світло на маловідомий епізод історії Сонячної системи. Приблизно 4–5 мільйонів років тому Сонце пройшло поблизу двох масивних зір — Епсилон і Бета Великого Пса. Ця подія залишила помітний слід у навколишніх міжзоряних газових хмарах і вплинула на рівень їхньої іонізації, формуючи сучасне середовище навколо нашої системи.

За словами професора Майкла Шалла, одного з авторів роботи, близько 4,4 мільйона років тому ці зорі сяяли у 4–6 разів яскравіше, ніж Сіріус сьогодні, і були найпомітнішими об’єктами на небі. Дослідники з’ясували, що інтенсивне випромінювання від цих гарячих зір спричинило значну іонізацію газу в навколишніх хмарах, розташованих приблизно за 30 світлових років від Сонячної системи.

Епсилон і Бета Великого Пса належать до зір типу B — вони приблизно вчетверо гарячіші за Сонце і випромінюють потужні потоки ультрафіолету та рентгенівського випромінювання. Це призвело до того, що з атомів водню та гелію в міжзоряному газі було вибито електрони, зробивши середовище більш електрично зарядженим, ніж зазвичай. Дослідження показує, що під впливом цієї події близько 20% водню й 40% гелію в місцевих хмарах залишаються іонізованими навіть сьогодні.

Нині ці дві зорі перебувають на відстані 400–500 світлових років від нас і зрештою завершать своє існування вибухами наднових. За словами Шалла, ці вибухи будуть надзвичайно яскравими, але не становитимуть небезпеки для Землі. Навпаки, хвилі випромінювання й надалі впливатимуть на структуру міжзоряного середовища, у якому перебуває Сонячна система.

Науковці вважають, що спадщина цих зір має захисний ефект: підвищена іонізація міжзоряного газу діє як своєрідний щит, який поглинає частину космічної радіації, що могла б досягати Землі. Таким чином, давня зустріч Сонця з Епсилоном і Бетою Великого Пса не лише сформувала наш космічний регіон, але й допомогла забезпечити відносну стабільність середовища, у якому розвивалася планета.