Вчені заявили, що швидкість розширення Всесвіту ставить під сумнів сучасні теорії про темну енергію

Астрономи повідомили про нові результати вимірювань швидкості розширення Всесвіту, які знову підтвердили існування так званої “напруги Габбла”. Використання гравітаційних лінз дало одну з найточніших оцінок цієї величини, але отримане значення не збігається з даними космічного мікрохвильового фону. Це означає, що навіть після десятиліть досліджень наука досі не має єдиного пояснення того, як саме розширюється наш Всесвіт.

Швидкість розширення, відома як стала Габбла, визначається двома основними методами. Перший базується на даних космічного мікрохвильового фону — найдавнішого світла у Всесвіті. Другий — на вимірюванні відстаней до галактик і швидкості їхнього віддалення. Обидва підходи досягли високої точності, але результати різняться настільки, що їхні похибки не перетинаються. За даними місії Planck Європейського космічного агентства, стала Габбла становить 67,4 км/с на мегапарсек, тоді як спостереження з телескопів Hub­ble і JWST дають 72,8 км/с на мегапарсек.

Свіже дослідження з використанням методу “часової затримки” (time-delay cos­mog­ra­phy) дало проміжне значення — 71,6 км/с на мегапарсек. Метод базується на ефекті гравітаційного лінзування, коли масивна галактика викривлює простір-час і діє як космічна лінза, збільшуючи зображення далеких об’єктів. Світло доходить до спостерігача різними шляхами, і вимірювання різниці у часі дозволяє обчислити космічні відстані та швидкість розширення Всесвіту.

Дослідники, які використовують космографію з часовою затримкою, незалежно підтвердили, що поточна швидкість розширення Всесвіту, відома як постійна Габбла, не відповідає значенням, передбаченим на основі вимірювань Всесвіту, коли він був набагато молодшим. Джерело зображення: Обсерваторія В. М. Кека/Адам Макаренко

Професор Томмазо Треу з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, співавтор роботи, наголосив, що “напруга Габбла залишається, ймовірно, найважливішою відкритою проблемою в космології”. Для підвищення точності команда використала дані з телескопів Keck, Very Large Tele­scope та JWST. Науковці планують продовжити спостереження нових гравітаційних лінз, щоб уточнити отримані результати.

Якщо різниця між методами підтвердиться, це може свідчити про глибоку проблему у сучасній моделі Всесвіту — можливо, у нашому розумінні темної енергії, гравітації або початкових умов космосу. Водночас учені не відкидають імовірності, що розбіжності пов’язані з недооціненими похибками вимірювань. Проте кожне нове дослідження робить цю “космічну суперечність” дедалі складнішою для пояснення, залишаючи одне з головних питань сучасної науки відкритим.