Астрономи зафіксували найдавнішу відому наднову у Всесвіті

Науковці відкрили найдавнішу відому наднову у Всесвіті — спалах, що стався лише через 720 мільйонів років після Великого вибуху, під час так званої Епохи Реконіонізації. Це вік, коли космосу було лише близько 5% від його нинішнього віку. Відкриття побило попередній рекорд, встановлений надновою, яка вибухнула, коли Всесвіту було 1,8 мільярда років.

Подія почалася з виявлення гамма-спалаху GRB 250314A, який 14 березня 2025 року зафіксував спільний французько-китайський супутник Space Vari­able Objects Mon­i­tor (SVOM). Подальші спостереження за допомогою космічної обсерваторії NASA Neil Gehrels Swift, Nordic Opti­cal Tele­scope та Very Large Tele­scope Європейського космічного агентства підтвердили, що вибух стався на відстані, що відповідає червоному зсуву 7.3, тобто на етапі, коли у Всесвіті лише зароджувалися перші зорі та галактики.

Художнє зображення початкового гамма-спалаху (ліворуч) і вибуху наднової, що послідував за ним (праворуч). (NASA, ESA, CSA, STScI, L. Hustak/STScI)

«За останні півстоліття лише кілька гамма-спалахів було зафіксовано в перші мільярди років існування Всесвіту», — пояснив астроном Ендрю Леван з університету Радбауд у Нідерландах. «Ця подія є надзвичайно рідкісною і неймовірно важливою».

Подальші спостереження за допомогою телескопа James Webb Space Tele­scope (JWST) підтвердили, що спалах справді супроводжувався вибухом наднової — типовим колапсом масивної зорі, ядро якої під власною вагою перетворюється на чорну діру або нейтронну зорю. Завдяки ефекту «розтягування часу» через розширення Всесвіту вибух наднової став видимим лише через кілька місяців після первинного гамма-спалаху.

«Лише телескоп Webb міг безпосередньо показати, що це світло належить надновій, зорі, яка колапсує», — зазначив Леван. Астрономи підкреслюють, що наднова виглядала абсолютно звичайною, без будь-яких аномалій, що робить відкриття ще більш дивовижним: зірки на зорі Всесвіту, ймовірно, були подібні до сучасних. Це означає, що процеси утворення та загибелі зір залишалися стабільними навіть у перші сотні мільйонів років після Великого вибуху.

Результати спостережень опубліковані у двох статтях журналу Astron­o­my & Astro­physics і відкривають шлях до нового розуміння того, як перші покоління зірок вплинули на формування прозорого космосу, який ми бачимо сьогодні.