Вчені заявили, що життя може існувати навіть у непридатних середовищах Сонячної системи

Нові наукові роботи свідчать, що життя у Сонячній системі може існувати навіть у середовищах, які здаються непридатними. Дослідники припускають, що високоенергетичні космічні промені здатні підтримувати мікроскопічні організми на Марсі, Європі та Енцеладі — супутниках Юпітера й Сатурна. Йдеться про процес радіолізу, коли радіація розщеплює молекули води й утворює хімічні сполуки, що можуть слугувати джерелом енергії для клітин.

У статті, опублікованій в Inter­na­tion­al Jour­nal of Astro­bi­ol­o­gy, змодельовано, як космічні промені проникають у підповерхневі шари небесних тіл і спричиняють утворення електронів — ключового елементу для живлення мікроорганізмів. У своїй роботі автори орієнтувалися на земні екстремофіли, зокрема бактерію Can­di­da­tus Desul­forud­is audaxvi­a­tor, яка виживає завдяки енергії радіоактивного розпаду урану.

Розрахунки показали, що найбільший потенціал для існування життя має Енцелад. На глибині близько 60 сантиметрів у його льодовій корі може бути до 42 900 клітин на кубічний сантиметр. Для Марса цей показник становить приблизно 11 600 клітин, а для Європи — близько 4 200. Ймовірно, йдеться про найпростіші мікробні форми, а не складні екосистеми.

Додаткові дані надало інше дослідження, опубліковане в Nature Astron­o­my у жовтні 2025 року. У крижаних зразках з поверхні Енцелада, зібраних апаратом Cassi­ni, виявили органічні сполуки. Це підтверджує, що супутник Сатурна має не лише необхідні хімічні компоненти, а й потенційні джерела енергії для підтримки життя.

Хоча частина науковців вважає головним джерелом енергії для можливих організмів Енцелада гідротермальні джерела, концепція радіаційного живлення розширює уявлення про межі пошуку життя. Якщо воно може існувати у темряві та холоді, де немає сонячного світла, це означає, що живі форми можуть бути значно поширенішими у Всесвіті, ніж вважалося раніше.