Вчені заявили, що вибух наднової міг створити умови для виникнення Землі

У журналі Sci­ence Advances з’явилося дослідження, яке пропонує новий погляд на те, як виникли кам’янисті планети на кшталт Землі. Науковці з Університету Токіо під керівництвом Рьо Савади висунули гіпотезу, що вирішальну роль у цьому процесі міг відіграти вибух наднової зорі неподалік молодої Сонячної системи. Потік космічних променів, насичених радіоактивними елементами, забезпечив необхідне тепло для перетворення первинних тіл із суміші каменю та льоду на тверді планети.

Раніше вважалося, що нетривалі радіонукліди, зокрема алюміній-26, потрапили до протопланетного диска безпосередньо з наднової. Але така близькість мала б зруйнувати диск ударною хвилею. Щоб пояснити суперечність, дослідники запропонували інший сценарій — «механізм занурення». За цією моделлю наднова вибухнула на відстані близько 3,2 світлового року, а її частинки перетворилися на космічні промені, які тривалий час взаємодіяли з молодою Сонячною системою.

Ці промені діяли двома шляхами: частина радіоактивного пилу потрапила до диска, а високоенергетичні протони запускали ядерні реакції, що створювали нові ізотопи, серед них алюміній-26. Коли команда перевірила модель, результати збіглися з даними про ізотопи, знайдені у метеоритах — уламках ранньої Сонячної системи.

Важливість алюмінію-26 полягає в тому, що він регулює водний баланс планет: надлишок цього ізотопу спричиняє сильне внутрішнє нагрівання, випаровування льоду та формування сухих, кам’янистих світів. Саме так, за висновками авторів, могла виникнути Земля.

Дослідники припускають, що від 10% до 50% зірок, схожих на Сонце, могли мати диски з подібним рівнем радіоактивних елементів. Це означає, що планети типу Землі можуть бути поширеним явищем у нашій галактиці. Механізм «занурення» не лише пояснює походження нашої планети, а й натякає, що подібні умови могли скластися й біля інших зірок, створюючи численні світи з потенціалом для життя.