Вчені попередили, що майбутній вибух двох білих карликів сяятиме яскравіше за Місяць

Астрономи з Університету Воріка у Великій Британії вперше зафіксували пару білих карликів, які поступово зближуються й у майбутньому зіллються, утворивши наднову. Про відкриття, опубліковане в журналі Nature Astron­o­my, повідомляється, що система розташована в межах Чумацького Шляху лише за 150 світлових років від Землі. За прогнозами, вибух буде сяяти вдесятеро яскравіше за Місяць і стане одним із найпомітніших явищ на небі.

Зорі мають сумарну масу близько 1,56 маси Сонця й обертаються навколо спільного центру раз на 14 годин. Відстань між ними становить лише одну шістдесяту від дистанції між Землею та Сонцем. З часом їхня орбіта стискатиметься, і швидкість обертання зростатиме, аж поки вони не почнуть рухатися кожні 30–40 секунд перед остаточним зіткненням. Це стане фінальною фазою їхнього існування перед термоядерним вибухом.

Телескоп Чандра вивчає залишки наднової SNR 0509. Наднова типу 1a, яка призвела до утворення цієї космічної бульбашки, сталася майже 400 років тому для спостерігачів із Землі. Об’єкт має діаметр близько 23 світлових років і розширюється зі швидкістю понад 5000 кілометрів на секунду!

Попри масштабність майбутньої події, загрози для Землі немає: злиття очікується не раніше ніж через 23 мільярди років. Професорка Інгрід Пелісолі наголосила, що відкриття має важливе значення, адже свідчить про те, що подібні системи можуть бути значно поширенішими, ніж вважалося раніше. Якби це було рідкісним явищем, астрономам довелося б шукати аналогічні об’єкти набагато далі у галактиці.

За розрахунками, момент злиття відбуватиметься у чотири швидкі етапи: спершу вибухне поверхня зірки, що набирала масу, потім її ядро. Викинуті речовини зіткнуться з другою зіркою, викликавши два нових вибухи — зовнішнього шару та ядра. Уся послідовність триватиме лише кілька секунд, але енергія, що вивільниться, перевищить потужність найпотужнішої ядерної бомби приблизно у трильйон разів.

У момент вибуху наднова сяятиме у 200 000 разів яскравіше за Юпітер. Хоча людство навряд чи існуватиме через мільярди років, відкриття цієї подвійної системи допомагає сучасним ученим краще зрозуміти еволюцію зір та походження наднових типу Ia, які є ключовими орієнтирами для вимірювання космічних відстаней.