Астрономи довели, що Місяць міг утворитися через внутрішній вибух у надрах Землі

Походження Місяця отримало нове пояснення. У журналі Acta Geochim­i­ca опубліковано дослідження, яке пропонує радикально оновлену версію гіпотези Джорджа Дарвіна про «відщеплення» супутника від Землі. Автор роботи стверджує, що Місяць виник не після зіткнення з гіпотетичним тілом Теєю, а внаслідок гігантського внутрішнього вибуху у надрах планети.

Класична теорія удару марсоподібного об’єкта не узгоджується з хімічними даними. Зразки місячних порід, доставлені місіями Apol­lo, мають майже ідентичний ізотопний склад до земних, тоді як моделі передбачали значну домішку речовини Теї. Це змусило науковців шукати інші сценарії.

У новій роботі запропоновано модифіковану гіпотезу Дарвіна: Місяць утворився з речовини Землі через вибух енергії, накопиченої на межі ядра та мантії. Автор пов’язує це з процесом λ‑люмінозності — поступовим перетворенням гравітаційної енергії планети на тепло й випромінювання, яке могло «підігрівати» ядро мільйони років, доки енергія не прорвалася назовні.

Модель вибухового викиду Місяця. Нагрівання ядра утворює пояс Ма-Ткалчича та два прото-LLVP, збагачені легкими елементами. Внаслідок утримання енергії в прото-LLVP виникають надкритичні зони з підвищеним тиском і температурою. Вибух у тихоокеанському прото-LLVP викидає матеріал, з якого утворюється Місяць. Джерело: Метью Р. Едвардс

Ключову роль у цьому сценарії відіграють великі області низьких швидкостей (LLVPs), розташовані нині під Тихим океаном і Африкою. За гіпотезою, саме в одній із цих зон стався вибух, що викинув частину мантії й кори в космос. З цієї речовини й сформувався Місяць.

Автор також припускає, що λ‑люмінозність діє й сьогодні, впливаючи на тектоніку плит, збільшення радіуса Землі та геологічні процеси минулого. У далекому майбутньому, за цією моделлю, поступове розширення орбіти планети може продовжити її придатність для життя, компенсуючи зростання розмірів і температури Сонця.