Японські астрономи зруйнували гіпотезу формування гарячих юпітерів через хаотичну міграцію

Астрономи з Токійського університету запропонували новий спосіб визначати, як формуються так звані «гарячі юпітери» — масивні газові планети, що обертаються дуже близько до своїх зірок. Дослідження показало: частина цих світів не могла пройти через хаотичну високоексцентричну міграцію, а отже, рухалася всередину системи плавно, крізь протопланетний диск.

Першу таку планету, 51 Pegasi b, відкрили у 1995 році. Вона стала прикладом нового класу — газових гігантів, схожих на Юпітер, але з орбітами, які тривають лише кілька днів. За сучасними уявленнями, ці планети зароджуються далеко від зірки, а згодом поступово наближаються до неї.

Дослідники Юґо Каваї та Акіхіко Фукуї проаналізували понад 500 відомих гарячих юпітерів. Вони виявили близько 30 планет із майже круговими орбітами, для яких розрахунковий час вирівнювання перевищує вік їхніх систем. Це означає, що припливні сили не могли зробити їхні орбіти круговими — отже, вони не проходили через етап ексцентричної міграції.

Додаткові ознаки підтверджують цю гіпотезу: орбіти таких планет узгоджені з обертанням материнських зірок, а частина входить до складу багатопланетних систем. Подібні структури не витримали б гравітаційних потрясінь, характерних для хаотичного сценарію.

Виявлення цих планет допомагає зрозуміти, як еволюціонують планетні системи. Подальші дослідження їхніх атмосфер і складу можуть показати, у яких ділянках протопланетного диска вони зародилися, і дати нові відповіді на питання про походження гарячих юпітерів у Всесвіті.