Астрономи довели, що загадковий синій спалах у космосі спричинила чорна діра, яка розірвала зірку

Астрономи нарешті розгадали природу загадкового «синього спалаху» AT 2024wpp, який став одним із найяскравіших і найдивніших космічних вибухів, коли-небудь зафіксованих. Як з’ясувалося, він виник не внаслідок наднової, а через розрив зорі масивною чорною дірою, яка за кілька днів повністю зруйнувала свою зорю-компаньйона.

Феномен належить до рідкісного класу подій, відомих як швидкі сині оптичні транзієнти (LFBOT) — надзвичайно яскраві, короткочасні спалахи синього та ультрафіолетового світла. Їхня яскравість зростає за лічені години, а потім згасає протягом кількох днів, залишаючи після себе слабке рентгенівське та радіовипромінювання. Відомо лише трохи більше десятка таких випадків, і довгий час учені вважали, що вони пов’язані з нестандартними надновими.

Це композитне зображення містить дані рентгенівського, ультрафіолетового, оптичного та ближнього інфрачервоного випромінювання яскравого швидкого синього оптичного транзиєнта (LFBOT) під назвою AT 2024wpp. Транзиєнт — це яскрава пляма у верхньому правому куті галактики, що знаходиться на відстані 1,1 мільярда світлових років від Землі.

Команда дослідників із Каліфорнійського університету в Берклі встановила, що у випадку AT 2024wpp енергія вибуху перевищила звичайну наднову більш ніж у 100 разів. Це означало, що причина мала бути іншою. Спостереження за допомогою телескопа Gem­i­ni South показали надлишок інфрачервоного випромінювання — ознаку акреційного диска навколо чорної діри, що активно «поглинає» матерію зорі.

Композитне зображення, що демонструє спалах AT 2024wpp. Він розташований на відстані 1,1 млрд світлових років від Землі. Джерело: Inter­na­tion­al Gem­i­ni Observatory/NOIRLab/NSF/AURA

Модель, розроблена дослідниками, описує систему, у якій чорна діра масою близько 100 сонячних мас поступово висмоктувала речовину з масивної зорі типу Вольфа–Райє. Коли зоря наблизилася занадто близько, гравітаційні сили її розірвали. Залишки зоряної речовини потрапили в акреційний диск, спричинивши потужне рентгенівське та ультрафіолетове випромінювання, а частина газу була викинута у вигляді плазмових джетів, що рухалися зі швидкістю близько 40% від швидкості світла.

Цей прорив у розумінні LFBOT може пояснити й інші загадкові спалахи, які раніше помилково приписували рідкісним надновим. За словами вчених, AT 2024wpp — це рідкісне свідчення “миттєвої смерті” зорі, зруйнованої чорної дірою на наших очах.