Астрономи підтвердили існування першої надмасивної чорної діри, яку викинуло за межі галактики

Астрономи вперше підтвердили існування надмасивної чорної діри, яку буквально «викинуло» з її рідної галактики. Об’єкт, що отримав назву RBH‑1, має масу щонайменше 10 мільйонів Сонць і рухається крізь космос зі швидкістю близько 954 км/с — це приблизно 0,32% швидкості світла. Таке явище — надзвичайна рідкість, адже для того, щоб відірвати настільки масивну чорну діру від центру галактики, потрібен гравітаційний імпульс колосальної сили.

RBH‑1 було вперше помічено у 2023 році як об’єкт, що рухається на відстані близько 7,5 мільярдів світлових років від Землі. Попередні спостереження виявили перед ним величезну «ударну хвилю» та за ним — слід новоутворених зір, що тягнеться на понад 200 тисяч світлових років. Нові дані, отримані за допомогою інфрачервоного спектрографа NIR­Spec на борту телескопа James Webb (JWST), остаточно підтвердили: RBH‑1 справді залишає межі своєї галактики та прямує у міжгалактичний простір.

Нові спостереження JWST зосередилися на ударній хвилі в передній частині структури. (van Dokkum et al., arX­iv, 2025)

Згідно з дослідженням під керівництвом Пітера ван Доккума з Єльського університету, найімовірніше, чорна діра отримала цей «гравітаційний поштовх» унаслідок злиття двох надмасивних чорних дір після об’єднання їхніх галактик. Асиметричне вивільнення енергії під час цього процесу створило ефект «віддачі», який буквально вистрілив новоутворену чорну діру в космос.

Спостереження JWST показали, що перед RBH‑1 утворюється ударна хвиля, де нагрітий газ рухається з різницею швидкостей до 600 км/с відносно навколишнього середовища. За кольоровими зсувами випромінювання (синім та червоним) учені визначили, що вся структура — ударна хвиля, чорна діра та зоряний шлейф — нахилені у напрямку до Землі, що дозволило точно виміряти швидкість руху об’єкта.

Науковці назвали RBH‑1 першою підтвердженою “run­away” надмасивною чорною дірою, тобто такою, що вирвалася з гравітаційного поля своєї галактики. Це відкриття, за словами авторів, є експериментальним підтвердженням 50-річного теоретичного передбачення: надмасивні чорні діри можуть залишати свої галактики внаслідок гравітаційного зворотного поштовху або взаємодії між трьома чорними дірами під час злиття.