Вчені знайшли докази тектонічних аномалій на Місяці, що тривають мільярди років

Нові зображення з камери Lunar Recon­nais­sance Orbiter (LROC) показали гігантські тріщини на поверхні Місяця, які свідчать, що колись його кора буквально розкололася на частини. Ці структури, відомі як грабени, зосереджені навколо стародавнього басейну Mare Humo­rum і, за оцінками NASA, утворилися мільярди років тому, коли місячна поверхня охолола після інтенсивної вулканічної активності.

Грабени — це видовжені западини, які виникають, коли ділянка кори провалюється між двома розломами. На Місяці вони є одними з найбільших тектонічних утворень і зберігають свідчення його бурхливої геологічної історії. За даними команди Томаса Воттерса зі Смітсонівського інституту, дослідники виявили понад 1 800 сегментів грабенів лише на видимому боці Місяця, більшість із яких утворилися під час напруження, що виникло після охолодження лави.

Кутова перспектива (створена за допомогою Quickmap) Rimae Hip­palus, що показує грабени, які простягаються на понад 250 кілометрів. Джерело: NASA/GSFC/Арізонський державний університет.

Басейн Mare Humo­rum — велика кругла западина на південному заході Місяця, заповнена темними шарами базальту, що сформувалися близько 3,7 мільярда років тому. Коли лава, яка виливалася в цей регіон, почала остигати, вона скоротилася, спричинивши просідання кори всередину. Цей процес створив напруження, яке розірвало породу навколо, формуючи концентричні тріщини — своєрідні «шари» у структурі місячної поверхні.

На нових знімках видно, що деякі з цих грабенів значно молодші — їм менш як 50 мільйонів років, тобто Місяць усе ще зазнає тектонічних рухів. Попри загальне охолодження і стискання надр, окремі ділянки кори продовжують розтягуватися, особливо там, де є старі слабкі зони, зокрема навколо Mare Humo­rum.

Такі спостереження змінюють уявлення про еволюцію супутника Землі: він не є цілком «мертвим» тілом, як вважалося раніше. Грабени, за словами вчених, залишаються фізичним свідченням тектонічних сил, які формували обличчя Місяця протягом мільярдів років, і водночас нагадують, що навіть сьогодні він продовжує повільно, але невпинно змінюватися.