Астрономи знайшли фактор, що впливає на зміну фізики Сонця

Вчені створили найдетальнішу карту поверхні Альфвена — межі, за якою магнітний вплив Сонця більше не прискорює сонячний вітер. Вперше її форму вдалося відтворити безперервно, використовуючи дані з кількох космічних апаратів. Дослідження показало, як ця структура змінюється протягом першої половини 25-го сонячного циклу, коли активність Сонця зростає, досягає максимуму та поступово спадає.

Поверхня Альфвена визначає точку, де магнітна сила Сонця стає занадто слабкою, щоб впливати на потік заряджених частинок. Нижче цієї межі сонячний вітер ще пов’язаний із Сонцем, а вище — розлітається у космос. Визначення її точної форми допомагає зрозуміти механізми нагрівання сонячної корони, температура якої сягає мільйонів градусів.

Ключову роль у створенні карти відіграв апарат Park­er Solar Probe, який кілька разів занурювався під поверхню Альфвена та передавав дані про її динаміку. До аналізу також залучили спостереження з апарата Solar Orbiter і трьох супутників у точці Лагранжа L1, що вимірюють швидкість, густину, температуру та магнітні поля сонячного вітру.

Виведена 2D форма поверхні Альфвена Сонця поблизу екваторіальної площини Сонця, масштабована на основі даних L1 (чорний колір), даних Solar Orbiter (синій колір) та даних Park­er (червоний колір), зібраних під час нещодавніх зустрічей зонда Park­er Solar Probe. (Bad­man et al., ApJL, 2025)

Результати показали, що більшість прольотів Park­er проходили крізь опуклості турбулентної поверхні Альфвена, а лише два занурення під час піка сонячної активності відбулися глибше за межу. Порівняння даних за шість років засвідчило: під час зростання активності Сонця поверхня розширюється приблизно на 30% від середньої висоти. Такі зміни впливають на формування космічної погоди, що може позначатися на роботі супутників, систем зв’язку та електромереж на Землі.

За словами автора дослідження Сема Бадмана, результати підтвердили попередні моделі й відкрили можливість спостерігати, як межа Сонця змінюється з часом. Подальший аналіз даних Park­er у період переходу Сонця до мінімуму активності допоможе краще зрозуміти фізику нашої зорі та інтерпретувати подібні процеси біля інших, більш магнітно активних зір, де поверхня Альфвена може бути значно більшою й впливати на умови існування планет.