Вчені заявили, що залишки Теї могли зберігатися у надрах Землі понад 4,5 мільярда років

Науковці повідомили про виявлення двох гігантських структур глибоко під поверхнею Землі, на межі з розплавленим ядром. Ці утворення, відомі як області з низькою швидкістю зсувних хвиль (LLSVP), простягаються на тисячі кілометрів і можуть бути залишками давньої планети Теї, яка зіткнулася із Землею понад 4,5 мільярда років тому та спричинила формування Місяця.

Вперше їхню присутність зафіксували під час аналізу сейсмічних хвиль, що сповільнюються у цих аномальних зонах. Одна структура розташована під Африкою, інша — під Тихим океаном. Вони виявилися гарячішими й щільнішими за навколишню мантію, що свідчить про особливу хімічну будову. Африканська аномалія, відома як Тузо, підіймається на 800‑1000 км від кордону ядра — це еквівалент висоти близько 90 Еверестів. Загалом обидві LLSVP займають від 3% до 9% об’єму планети.

Ця 3D-модель показує гігантські повільно рухомі структури глибоко всередині Землі, побачені з Північного полюса (ліворуч) і Південного полюса (праворуч). Помаранчеві та червоні області представляють регіони, де сейсмічні хвилі рухаються надзвичайно повільно — це так звані аномалії мантії. Жовті контури виділяють області, де вчені знайшли сильну збіжність у своїх даних. Примітно, що африканські аномалії здаються більшими та більш поширеними, ніж ті, що знаходяться під Тихим океаном. Джерело: Sanne Cottaar/Vedran Lekic/Geophysical Jour­nal Inter­na­tion­al

Моделі показують, що частини мантії Теї, які мали приблизно на 2% більшу густину, могли після удару опуститися вглиб Землі й зберегтися донині. Цей сценарій узгоджується з даними сейсмології, щільності порід та ізотопними характеристиками кисню, спільними для земних і місячних порід. Це означає, що фрагменти Теї можуть залишатися не лише на Місяці, а й усередині Землі.

Дослідники припускають, що ці утворення впливають на сучасні геологічні процеси. Вони розташовані поруч із кордоном ядра та мантії, де виникають гарячі мантійні плюми — потоки розпеченої речовини, що породжують вулканічні ланцюги, зокрема на Гаваях та в Ісландії. Африканська аномалія може бути пов’язана з процесами рифтогенезу та розколом континентальної плити.

Попри десятиліття досліджень, безпосередньо вивчити ці структури неможливо: найглибша свердловина сягає лише 12 км, тобто 0,2% відстані до кордону з ядром. Існують альтернативні пояснення — наприклад, що LLSVP є скупченням занурених океанічних плит або залишками первісної мантії Землі. Втім, гіпотеза про їхнє походження з Теї залишається найбільш узгодженою з геофізичними, ізотопними та сейсмічними даними, формуючи цілісну картину космічного минулого нашої планети.