Вчені заявили, що Всесвіт може бути асиметричним

Нові дослідження свідчать, що Всесвіт може бути асиметричним і не однаковим у всіх напрямках. Науковці вважають, що це ставить під сумнів одну з основ сучасної космології. Міжнародна група вчених на чолі з професором Субіром Саркаром з Оксфордського університету представила докази так званої «космічної дипольної аномалії» — явища, яке може суперечити стандартній моделі ΛCDM, що описує структуру й еволюцію космосу.

Сучасна космологічна модель ґрунтується на припущенні, що Всесвіт є ізотропним (виглядає однаково в усіх напрямках) і однорідним у середньому. Ця концепція спирається на дані космічного мікрохвильового фону (CMB) — залишкового випромінювання після Великого вибуху, яке є майже рівномірним по всьому небі. Проте в ньому є невелика варіація температур — дипольна анізотропія, де одна частина неба трохи гарячіша, а інша холодніша приблизно на одну тисячну.

Згідно з теорією, така варіація має відображатися і в розподілі далеких астрономічних об’єктів — квазарів і радіогалактик. Це припущення перевіряє так званий тест Елліса-Болдвіна, розроблений ще в 1984 році. Якщо Всесвіт справді симетричний, то напрямок і сила диполя у розподілі матерії мають збігатися з аналогічними параметрами у CMB. Проте новий аналіз показав, що хоча напрямки збігаються, амплітуди — ні, що прямо суперечить стандартній космологічній моделі.

Матерія та диполі CMB не збігаються – напрямки збігаються (верхня панель), але амплітуди – ні (нижня панель). (Secrest et al., Reviews of Mod­ern Physics 97, 2025))

Результати перевірено на основі різних незалежних джерел — як наземних радіотелескопів, так і супутників, які спостерігали у середньоінфрачервоному діапазоні. Узгодженість між різними методами свідчить, що аномалія є реальною, а не наслідком помилок вимірювань. Відкриття вказує на можливу «космічну ліво- або правосторонність» Всесвіту — його нерівномірність на найвищому масштабі.

Професор Саркар підкреслює, що ця знахідка становить серйозний виклик для ΛCDM-моделі, оскільки для її пояснення доведеться відмовитися від базового припущення про симетричність простору-часу у рівняннях Ейнштейна. Очікується, що майбутні місії, такі як супутники Euclid і SPHEREx, а також обсерваторії Vera Rubin і Square Kilo­me­tre Array, забезпечать безпрецедентну кількість даних, які можуть допомогти створити нову космологічну модель — можливо, із залученням алгоритмів штучного інтелекту.