Вчені довели, що людина еволюційно не пристосована до життя в індустріальному середовищі

Нові дослідження показують, що людина еволюційно не пристосована до життя у сучасному індустріальному середовищі. Науковці вважають, що умови, в яких ми живемо сьогодні, — штучні, надто насичені подразниками та інформацією — не відповідають тим, у яких формувався наш вид. За словами еволюційного антрополога Коліна Шо з Університету Цюриха, фізіологічні системи людини — від нервової до імунної — перебувають у стані постійного перевантаження.

У спільній праці з біоантропологом Даніелом П. Лонгманом із Лафбороського університету, опублікованій у журналі Bio­log­i­cal Reviews, автори представили «гіпотезу екологічної невідповідності». Вона пояснює, що людська фізіологія формувалася у природному, спокійному середовищі, а різкий перехід до урбанізованого життя спричинив серйозний розрив між біологією людини та новими умовами. Дослідники пов’язують це зростанням рівня хронічного запалення, тривожних розладів, безсоння та зниженням фертильності, зокрема через вплив токсинів, мікропластику та надмірну сенсорну стимуляцію.

Щоб перевірити цю гіпотезу, команда Шо провела експеримент за участю 160 добровольців у трьох різних середовищах — двох лісових ділянках поблизу Цюриха й Лозанни та в урбанізованій зоні неподалік залізничної станції Hard­brücke. Після кількох годин перебування в кожному середовищі учасникам вимірювали показники тиску, рівень кортизолу, стан імунної системи та психологічні параметри. Результати засвідчили, що перебування в лісі суттєво знижувало артеріальний тиск, зменшувало рівень стресу та покращувало настрій, тоді як у місті спостерігалося зворотне.

Науковці пояснюють це тим, що людська нервова система еволюціонувала для короткочасного реагування на загрози, як-от напади хижаків, а сучасне міське життя тримає організм у стані постійної «бойової готовності». Хронічний стрес руйнує гормональний баланс, пригнічує імунітет і підвищує ризики серцево-судинних захворювань. За даними ООН, понад 4,5 мільярда людей нині живуть у містах, і ця цифра може зрости до 6,5 мільярда до 2050 року.

Дослідники наголошують, що біологічна адаптація потребує тисячоліть, але люди можуть діяти вже зараз, змінюючи середовище. Вони закликають розглядати природні зони не як розкіш, а як елемент громадського здоров’я — проєктувати міста з урахуванням потреб людського тіла та розуму. За словами Коліна Шо, «нам потрібно правильно будувати міста й одночасно повертати людині зв’язок із природою — це питання не комфорту, а виживання».