Американські астрономи заявили, що магнітне поле Землі викидає атмосферу на Місяць

Дослідники з Університету Рочестера виявили, що магнітне поле Землі, яке вважається щитом нашої планети, може не лише захищати її, а й «пропускати» частину атмосфери в космос. Згідно з новим дослідженням, опублікованим у Nature Com­mu­ni­ca­tions Earth & Envi­ron­ment, частинки земної атмосфери можуть виходити через магнітне поле та осідати на поверхні Місяця, особливо коли він проходить крізь так званий магнітний хвіст Землі.

Раніше вчені вважали, що леткі речовини, знайдені в місячному ґрунті, потрапили туди переважно з сонячного вітру. Однак кількість цих елементів — води, азоту, аргону та вуглекислого газу — виявилася надто великою, щоб пояснити це лише дією Сонця. Нова модель свідчить, що частина цих сполук могла походити із земної атмосфери, яку магнітне поле не стримує, а навпаки, спрямовує у космос.

Згідно з комп’ютерними симуляціями, частинки «просочуються» через турбулентні ділянки в магнітному хвості — зоні, де сонячний вітер стискає магнітосферу Землі. Там магнітні лінії можуть розриватися та з’єднуватися знову, утворюючи плазмові потоки, що несуть атмосферні частинки у напрямку Місяця. Коли він опиняється на нічному боці планети, ці частинки осідають на його поверхні, формуючи хімічний «відбиток» історії Землі.

Цікаво, що, за підрахунками вчених, сучасна Земля, із сильнішим магнітним полем, втрачає більше атмосферних частинок, ніж молода планета з набагато слабшим полем. Це відкриття не лише пояснює походження летких речовин у місячному пилу, а й може допомогти зрозуміти, як Марс — який утратив своє магнітне поле — поступово втратив атмосферу й воду.

Дослідники вважають, що аналіз місячного ґрунту може дати унікальні дані про давню атмосферу Землі. Крім того, леткі речовини, знайдені в реголіті, можуть у майбутньому стати ресурсом для астронавтів — забезпечити їх водою та киснем без необхідності транспортувати їх із Землі.