Астрономи довели, що супутник Сатурна здатен підтримувати елементарні форми життя

Нове дослідження астрофізиків ставить під сумнів існування глобального підповерхневого океану на найбільшому супутнику Сатурна — Титані. Аналіз архівних даних місії Cassi­ni, опублікований в журналі Nature, показав: під крижаною корою супутника ймовірніше знаходиться шар із суміші льоду та водяної «каші», а не суцільний океан рідкої води.

Попередні висновки 2008 року ґрунтувалися на вимірюваннях припливних деформацій, які Cassi­ni фіксувала під час прольотів повз Титан. Тоді вчені вважали, що сильне «розтягування» супутника можливе лише за наявності океану, який пом’якшує коливання.

Нова інтерпретація, запропонована фахівцями Лабораторії реактивного руху NASA, базується на вдосконаленій техніці усунення шумів із даних Cassi­ni. Вона показала, що гнучкість Титана може пояснюватися шаром сльоти — суміші льоду та рідкої води, яка дозволяє поверхні деформуватися, але водночас розсіює тепло й перешкоджає утворенню океану.

Мозаїчне зображення полярних метанових озер Титану, отримане за даними радара «Кассіні». (NASA/J­PL-Cal­tech/ASI)

Дослідники наголошують, що такий сценарій не виключає можливості життя. Навпаки, теплі кишені води біля кам’яного ядра можуть підіймати до поверхні мінерали та поживні речовини, створюючи умови для елементарних форм. «Хоча Титан, ймовірно, не має глобального океану, це не означає, що він не може бути придатним для життя», — зазначив постдоктор JPL Флавіо Петрікка.

Титан залишається однією з найзагадковіших планетних тіл Сонячної системи. Його щільна атмосфера та озера з рідкого метану продовжують привертати увагу науковців. У 2028 році NASA планує запустити місію Drag­on­fly — дрон-гелікоптер, який досліджуватиме хімічний склад поверхні та шукатиме ознаки потенційного життя.