Шведські астрономи спростували класичну теорію про поширення елементів життя у космосі

Астрономи з Технологічного університету Чалмерса у Швеції поставили під сумнів класичну модель утворення зоряних вітрів у червоних гігантів. Нові спостереження за зорею R Doradus показали, що тиск світла на пилові частинки може бути недостатнім для запуску потужних потоків газу й пилу, які поширюють у Галактиці елементи, необхідні для життя.

Червоні гіганти — це пізня стадія еволюції зірок, коли вони розширюються, охолоджуються та активно втрачають масу, збагачуючи міжзоряне середовище вуглецем, киснем і азотом. Досі вважалося, що світло зорі, взаємодіючи з пилом, штовхає його у космос. Однак спостереження за допомогою інструмента SPHERE на Дуже великому телескопі ESO та комп’ютерне моделювання показали: пилові зерна навколо R Doradus надто малі, щоб отримати достатній імпульс від випромінювання.

Ширококутний знімок області неба навколо зірки R Doradus. Джерело: ESO/Digitized Sky Sur­vey 2/Davide De Mar­tin

Науковці припускають, що у формуванні вітрів можуть брати участь інші процеси — конвективні бульбашки на поверхні зорі, пульсації або короткі інтенсивні фази утворення пилу. R Doradus розташована за 180 світлових років від Землі й втрачає масу зі швидкістю, еквівалентною третині маси нашої планети за десятиліття. За кілька мільярдів років подібну стадію еволюції пройде й Сонце.