Вчені NASA довели, що вибухи на Сонці сприяли зародженню життя на Землі

Міжнародна команда астрономів виявила зв’язок між спалахами молодого Сонця і формуванням умов, необхідних для зародження життя на Землі. Спостереження за зіркою EK Dra­co­nis, яка вважається аналогом молодого Сонця, показали, що корональні викиди маси (CME) могли відігравати ключову роль у хімічній еволюції атмосфери нашої планети.

На ранніх етапах існування Сонце було значно активнішим: часті CME та потужні спалахи могли викидати плазму зі швидкістю від 300 до 550 км/с. Ці високоенергетичні частинки взаємодіяли з атмосферою молодої Землі, ймовірно, ініціюючи утворення органічних молекул і парникових газів, необхідних для стабільного температурного режиму та хімічного життя.

Порівняння зоряного спалаху та сонячного спалаху класу X9.0, спостереженого IRIS 3 жовтня 2024 року в лініях Si IV та C II.

Дослідження провели за допомогою телескопів у Японії, Кореї та США. Завдяки багатоканальним спостереженням у різних спектрах вдалося побачити CME з різними температурними компонентами — гарячим і холодним плазмовим матеріалом. Ці дані дозволили змоделювати сценарії, які могли відбуватись у нашій Сонячній системі мільярди років тому.

Ключовою особливістю дослідження стало пряме зіставлення активності EK Dra­co­nis із можливим минулим Сонця. Це вперше дає конкретні емпіричні свідчення, що молоді зірки здатні формувати середовище, придатне для виникнення життя, не лише в нашій системі, а й в екзопланетних системах.

Результати опубліковані в журналі Nature Astron­o­my і відкривають новий напрям у дослідженнях походження життя — не лише в геохімічному, а й в астрофізичному контексті. Тепер вчені мають нові аргументи на користь гіпотези про критичну роль зоряної активності у виникненні життя.