Вчені виявили гігантські структури між ядром і мантією Землі, що можуть пояснити зародження життя на планеті

Нові наукові моделі показують, що гігантські структури на межі між мантією та ядром Землі можуть бути ключовим фактором у формуванні умов, які зробили нашу планету придатною для життя. Йдеться про великі провінції з низькою швидкістю поперечних хвиль (LLSVP) під Африкою та Тихим океаном, а також ультранизькошвидкісні зони (ULVZ), розташовані безпосередньо над ядром у ймовірно розплавленому стані.

Ці утворення мають колосальні масштаби — сотні кілометрів у висоту та тисячі у ширину. Вони суттєво змінюють проходження сейсмічних хвиль, що свідчить про їхню особливу щільність і хімічний склад. На думку дослідників, такі структури можуть бути залишками ранньої еволюції Землі, коли матеріал ядра змішувався з мантією.

Моделювання показує, що це змішування збереглося донині й підтримує тепловий потік із надр планети. Саме він впливає на виникнення вулканічних гарячих точок, атмосферні процеси та геохімію, які забезпечують стабільний клімат і наявність рідкої води — критично важливих умов для життя.

Вчені також виявили, що ці структури мають «геохімічну пам’ять», яка може пояснити відмінності у розвитку Землі порівняно з Венерою чи Марсом. Там схожі умови не сформувалися, що могло стати причиною відсутності придатного середовища для життя.

Таким чином, LLSVP і ULVZ залишаються не лише геофізичною загадкою, а й потенційним фундаментом унікальності Землі. Їхнє дослідження відкриває новий напрям у розумінні того, чому саме наша планета стала домом для біосфери.