Підписуйтеся на наш телеграм канал!
Науковці відкрили нове загадкове джерело випромінювання космічної радіації
Астрономи, використовуючи телескопічний масив VERITAS, отримали нові дані про загадкове джерело гамма-випромінювання HESS J1857+026, що дозволяє зробити важливі висновки про його будову та походження. Це джерело вперше виявили у 2008 році в рамках проєкту High Energy Stereoscopic System (HESS), але протягом понад 15 років не вдавалося однозначно з’ясувати, що саме спричиняє випромінювання. Нові спостереження вносять суттєві уточнення, але остаточної відповіді поки що не дають.
HESS J1857+026 належить до класу дуже високої енергії (VHE) гамма-джерел, які здебільшого пов’язані з відомими астрофізичними об’єктами, такими як блазари чи подвійні системи з компактними плямами. Проте попередні вимірювання не виявили чітких аналогів у рентгенівському або інших діапазонах, що ускладнювало інтерпретацію. Джерело розташоване поруч із пульсаром PSR J1856+0245, але прямої прив’язки до нього через залишки наднової не встановлено.
Група під керівництвом Ю Чена з Університету Каліфорнії в Лос-Анджелесі проаналізувала близько 30 годин якісних даних VERITAS, зібраних у 2008–2016 роках. Карта значущості гамма-випромінювання показала, що найпотужніше випромінювання зміщене відносно розташування пульсара. Це зміщення підсилює гіпотезу про те, що випромінювання може походити не безпосередньо від пульсара, а від пульсарної туманності вітру (PWN) — хмари високоенергетичних частинок, що генеруються магнітним полем пульсара.

Карта значущості регіону навколо HESS J1857+026 в діапазоні 0,3–1 Тев (ліворуч) і 1–10 Тев (праворуч). Білі контури позначають значення значущості 5, 6 і 7 𝜎. Синя крапка позначає місце розташування PSR J1856+0245. Джерело: Chen et al., 2025.
При аналізі даних VERITAS також виявлено північну компоненту випромінювання, помітну лише при енергіях понад 1 ТеВ. Така структура може свідчити про наявність окремого гамма-джерела поблизу або про те, що зона випромінювання HESS J1857+026 є ширшою та складнішою, ніж вважалося раніше. Дослідники розрахували, що довжина дифузії високоенергетичних електронів становить близько 321 світлового року, а час їхнього охолодження — десятки тисяч років, що відповідає віку пульсара.
Незважаючи на значний прогрес, дослідження не дає остаточної відповіді на питання про природу HESS J1857+026. Хоча сценарій з пульсарною туманністю вітру залишається найімовірнішим, наявність додаткової північної структури та зміщення випромінювання породжують нові питання. Можливо, йдеться про два перекриті джерела або складні взаємодії в міжзоряному середовищі. Для остаточного з’ясування природи об’єкта вчені підкреслюють необхідність подальших спостережень у різних діапазонах з використанням нових інструментів.