Британські астрономи поставили під сумнів стандартну модель Всесвіту

Нове дослідження вчених з Університету Шеффілда пропонує переконливі докази того, що темна матерія може взаємодіяти з нейтрино — майже невловними частинками. Якщо ця взаємодія підтвердиться, вона поставить під сумнів стандартну космологічну модель ΛCDM, яка нині вважається найкращим описом Всесвіту.

Нейтрино — майже безмасові й беззарядні частинки, що рухаються майже зі швидкістю світла та проходять крізь тверді тіла без перешкод. Щосекунди близько ста трильйонів нейтрино проходять крізь людське тіло, залишаючись непомітними. Темна матерія має схожі властивості: вона становить приблизно 85 відсотків усієї матерії у Всесвіті, але не взаємодіє зі світлом і виявляється лише через гравітаційний вплив.

Результати дослідження свідчать, що темна матерія та нейтрино можуть обмінюватися імпульсом, тобто мати слабку взаємодію між собою. Це суперечить припущенню ΛCDM, згідно з яким вони існують незалежно. Докази отримані завдяки поєднанню спостережень сучасного Всесвіту з камери Dark Ener­gy на телескопі Віктора Бланко в Чилі, карт галактик Sloan Dig­i­tal Sky Sur­vey, а також даних про ранній Всесвіт від телескопів ACT та місії Planck. Ці дані показують, що сучасний Всесвіт є менш згрупованим, ніж прогнозували моделі.

За словами дослідниці Елеонори Ді Валентіно, розбіжність між вимірами раннього й пізнього Всесвіту може свідчити про неповноту стандартної моделі. Взаємодія між темною матерією і нейтрино може пояснити, чому структура матерії розвивалася інакше, ніж очікувалося.

Наступні кроки включають точніші спостереження космічного мікрохвильового фону та вимірювання гравітаційного лінзування, що допоможе визначити розподіл матерії у Всесвіті. Як зазначив учасник дослідження Вільям Джар’є, підтвердження взаємодії стане фундаментальним проривом: воно не лише пояснить розбіжності між космологічними даними, але й відкриє нові можливості для лабораторних експериментів у пошуку природи темної матерії.

Результати були опубліковані 2 січня 2026 року в журналі Nature Astron­o­my.