Астрономи висунули радикальну гіпотезу, що спростовує класичне уявлення про формування Сонячної системи

Дослідження науковця Даніеле Біццарро та його колег показало, що матеріал від вибухів наднових зір потрапляв до внутрішньої частини Сонячної системи не у вигляді пилу, а захопленим у лід. Це відкриття змінює уявлення про формування планет.

Команда вчених вивчила ізотоп цирконію‑96 (Zr‑96) у метеоритах — рідкісну форму, яка утворюється лише під час вибухів наднових. Виявлено, що його концентрація значно вища у розчинних фракціях метеоритів, ніж у твердих залишках. Це свідчить про те, що залишки наднових були вбудовані в міжзоряний лід, який згодом увійшов до складу планет.

Раніші моделі припускали, що важкі елементи наднових переносилися як пил. Нові дані підтримують модель “акреції гальки”, за якою малі льодові частинки поступово накопичувалися, формуючи планетні тіла. При наближенні до Сонця ці частинки випаровувалися, вивільняючи гази з ізотопами, включно з Zr‑96, які внутрішні планети втрачали під час формування.

Аналіз показав, що Земля має нижчу концентрацію Zr‑96 порівняно з Нептуном та Ураном. Це узгоджується з тим, що планети за межами “лінії снігу” у протопланетному диску зберегли більше льоду й відповідно більше ізотопів наднових. Метеорити, сформовані ближче до цієї межі, також містять більше Zr‑96, ніж ті, що утворилися поруч із Сонцем.

Робота Біццарро відкриває нові питання щодо взаємодії матеріалів наднових із протопланетними системами. Ідея про збереження ізотопів у льоді може мати довготривалий вплив на дослідження в галузях планетарної науки та космохімії.