Астрономи заявили, що Великий вибух може бути квантовою аномалією, а не початком часу

Новий науковий аналіз пропонує радикальне переосмислення «кротових нір» або ж червоточин — замість тунелів у просторі‑часі вони можуть бути дзеркальним відображенням часу. Такий підхід відкриває можливість поєднати загальну теорію відносності Ейнштейна з квантовою механікою та змінити наше уявлення про початок Всесвіту.

Ідея, відома як міст Ейнштейна–Розена, була сформульована ще у 1935 році. Її автори прагнули знайти спосіб описати взаємодію частинок і гравітації, а не створювати «космічні тунелі». Згодом концепцію інтерпретували як червоточини, але класичні розрахунки показали, що такі структури нестабільні й швидко закриваються.

Сучасний підхід розглядає міст Ейнштейна–Розена крізь призму квантової теорії поля у викривленому просторі‑часі. Вчені звертають увагу на симетрію часу у фундаментальних рівняннях фізики: вони працюють однаково як у прямому, так і у зворотному напрямку. Це дозволяє трактувати «кротовину» не як тунель, а як математичне дзеркало між двома потоками часу.

У такій моделі зберігається унітарність — принцип квантової механіки про збереження інформації. Це може допомогти розв’язати інформаційний парадокс чорних дір: замість зникнення даних при випаровуванні вони продовжують існувати у «часо‑оберненому» компоненті.

Наслідки виходять за межі чорних дір. Великий вибух у цій картині може бути не початком часу, а квантовим «відскоком», що розділяє попередній стискуючийся Всесвіт і наш розширюваний. Такий сценарій пояснює можливість існування залишкових об’єктів — наприклад, малих чорних дір, які могли пережити «відскок» і стати частиною темної матерії. Концепція залишається теоретичною, але її підтвердження може стати ключем до об’єднання класичної гравітації та квантової фізики.