Науковці SETI заявили, що сигнали пульсарів можуть стати ключем до пошуку позаземного життя

Астрономи з Інституту SETI повідомили про нове відкриття: їм вдалося «прочитати» тонке мерехтіння далекого пульсара, що показало, як міжзоряний газ спотворює радіосигнали під час їхньої подорожі крізь галактику. Дослідження довело, що газ між зірками може зміщувати час приходу сигналу на мільярдні частки секунди. Хоча для людини це непомітно, такі затримки мають критичне значення для експериментів, які використовують пульсари як надточні космічні годинники, зокрема для пошуку низькочастотних гравітаційних хвиль і сигналів позаземного життя.

Команда під керівництвом Ґрейс Браун із SETI протягом 10 місяців майже щодня спостерігала за пульсаром PSR J0332+5434 за допомогою масиву антен Allen Tele­scope Array у Каліфорнії. Це швидко обертовий залишок нейтронної зорі, розташований більш ніж за 3000 світлових років від Землі, і найяскравіший пульсар, доступний для цього телескопа. У результаті майже 400 спостережень вчені зафіксували зміни у «мерехтінні» сигналу, відомому як сцинтиляція.

Сцинтиляція виникає, коли радіохвилі від пульсара проходять крізь хмари зарядженого газу, переважно електронів, які розсіюють і трохи затримують сигнал. Це явище є радіоаналогом того, як зорі «мерехтять» у земній атмосфері. Рух Землі, пульсара та міжзоряного газу створює яскраві й тьмяні ділянки у різних частотах, що змінюються з часом і викликають затримки сигналу на рівні десятків наносекунд.

Такі мікроскопічні відхилення можуть суттєво впливати на точність пульсарних масивів, які шукають гравітаційні хвилі, адже невраховані затримки здатні приховати або навіть імітувати слабкі сигнали. Водночас результати мають практичне значення для SETI: помітна сцинтиляція допомагає відрізнити справжні космічні сигнали від людських радіоперешкод. Якщо сцинтиляція відсутня, то сигнал, ймовірно, має земне походження.

Дослідження стало частиною ширшої програми, яка протягом року відстежувала близько 20 пульсарів. Хоча повторюваних закономірностей у змінах сцинтиляції не виявлено, науковці вважають, що довші кампанії спостережень допоможуть точніше прогнозувати та коригувати міжзоряні спотворення.
Робота була опублікована 10 грудня 2025 року в журналі The Astro­phys­i­cal Jour­nal.