Космічна місія Proba‑3 відкрила приховану внутрішню корону Сонця

Європейське космічне агентство (ESA) представило нові унікальні зображення внутрішньої корони Сонця, отримані завдяки місії Proba‑3. Використовуючи два супутники, що рухаються у точній формації, науковці змогли створити штучне затемнення в космосі й відкрити для спостережень ділянку атмосфери Сонця, яка раніше залишалася прихованою.

Proba‑3 застосовує один апарат для блокування яскравого сонячного диска, тоді як другий оснащений коронографом ASPIICS спостерігає слабке світіння корони. Це дозволяє отримувати дані, які раніше можна було зібрати лише під час повних сонячних затемнень на Землі. У співпраці з NASA було створено анімацію, що демонструє динамічну атмосферу Сонця у відтінках помаранчевого та жовтого.

GIF-файл, складений із зображень у штучних кольорах, зроблених місією Proba‑3 Європейського космічного агентства (ESA) та Сонячною обсерваторією NASA. На темному тлі диск Сонця показаний темно-помаранчевим кольором, як його зафіксувала Сонячна обсерваторія NASA. Тонке сяйво жовтого світла оточує Сонце, надаючи йому яскравого контуру на темному тлі космосу. Цей жовтий контур показує внутрішню корону Сонця, як її зафіксувала місія Proba‑3. Також жовтим кольором видно три сонячні протуберанці, що нагадують яскраво-жовті хвилеподібні спалахи, які поширюються від Сонця назовні. Спочатку ми бачимо менший спалах у верхньому правому куті, потім більший у верхньому лівому куті і третій у нижньому правому куті. Вся анімація триває близько 4 секунд і відтворюється у циклі.] Джерело: ЄКА

Спостереження 21 вересня 2025 року показали три окремі виверження протуберанців протягом п’яти годин. Ці структури з відносно холодної плазми, що сягає температури близько 10 тисяч градусів, різко контрастують із короною з температурою у мільйон градусів. Їхня поява та вибухи допомагають зрозуміти механізми роботи сонячних магнітних полів і процеси, що спричиняють сонячні бурі.

Отримані дані мають велике значення для прогнозування космічної погоди. Вони дозволяють уточнити моделі руху сонячної плазми та енергії, що впливають на роботу супутників, енергосистем і засобів зв’язку на Землі. Поєднання інформації від Proba‑3 та інструментів NASA створює картину, близьку до того, що можна побачити під час природного затемнення.

Місія Proba‑3 стала важливим кроком у розвитку геліофізики. Вона заповнює прогалину між спостереженнями поверхні Сонця та його зовнішньої атмосфери, відкриваючи нову еру досліджень нашої зорі й демонструючи силу міжнародної співпраці у космічній науці.