Астрономи відкрили новий клас космічних вибухів у Чумацькому Шляху

Південний полюсний телескоп уперше зафіксував короткочасні спалахи в міліметровому діапазоні, що походять від білих карликів у подвійних системах поблизу центра Чумацького Шляху. Нове дослідження, опубліковане в The Astro­phys­i­cal Jour­nal, відкриває новий клас швидкоплинних астрономічних явищ і демонструє потенціал міліметрових оглядових спостережень для вивчення високоенергетичних процесів у космосі.

Поле галактичної площини з’являється над зображенням Чумацького Шляху на всьому небі Меллінгера, а галактичний екватор показаний у вигляді пунктирної блакитної лінії. Джерело: The Astro­phys­i­cal Jour­nal

Події тривали близько 24 годин і були зафіксовані не під час цілеспрямованих спостережень, а завдяки регулярним оглядовим скануванням Галактичної площини камерою SPT‑3G. Обидва спалахи пов’язані з акреційними дисками — гарячими потоками газу, що перетікає з зорі‑компаньйона на білого карлика. Дослідники припускають, що джерелом викидів стала магнітна реконекція, подібна до сонячних спалахів, але в умовах значно більшої густини та енергії.

Це одні з перших випадків, коли подібні явища спостерігали саме в міліметровому діапазоні. Раніше їх фіксували переважно в оптичному чи рентгенівському світлі. За словами фізика Тома Маккарона з Техаського технологічного університету, відкриття підтверджує правило астрономії: нові «вікна» у Всесвіті приносять несподівані й важливі знахідки.

Дворічний середній показник SPT-3G на частоті 150 ГГц у галактичному просторі. Джерело: The Astro­phys­i­cal Jour­nal

Команда під керівництвом аспіранта Юцзе Вана з Університету Іллінойсу розробила спеціальні інструменти для виявлення швидкоплинних подій, що тривають лише кілька годин або днів. Ці методи вже довели свою ефективність, і дослідники очікують, що подальший аналіз даних дозволить знайти більше подібних явищ у майбутньому.

Результати підкреслюють, що міліметрові оглядові спостереження можуть стати ключовим інструментом для дослідження короткочасних процесів у високоенергетичних середовищах, таких як акреційні диски білих карликів, і допоможуть краще зрозуміти еволюцію зоряних систем.