Індійські вчені поставили під сумнів чинні уявлення про природу космосу

Нові спостереження за Всесвітом змушують науковців переглянути уявлення про природу космосу. Фізик Мухаммад Гулам Хуваджа Хан з Індійського технологічного інституту в Джодхпурі запропонував гіпотезу, згідно з якою простір не є порожнім, а поводиться як густий, в’язкий матеріал на кшталт меду. Ця концепція може пояснити відхилення у швидкості розширення Всесвіту, виявлені у новітніх астрономічних даних.

Традиційна модель ΛCDM, яка включає поняття темної матерії та темної енергії, вважається основною у сучасній космології. Проте дані, зібрані за допомогою приладів DESI (США) та Dark Ener­gy Sur­vey (Чилі), вказують на те, що розширення Всесвіту відбувається не так рівномірно, як передбачає ця модель. Виявлена зміна у темпах розширення ставить під сумнів сталість космологічної сталої — параметра, що визначає енергію вакууму.

Підсумуйте основні етапи еволюції Всесвіту, щоб зрозуміти контекст параметрів ΛCDM. Джерело: NASA/ LAMBDA Archive / WMAP Sci­ence Team

У своїй роботі, опублікованій як препринт на arX­iv, Хан не відкидає модель ΛCDM, а намагається узгодити її з новими спостереженнями. Його гіпотеза вводить поняття “просторових фононів” — вібрацій у структурі простору, які виникають унаслідок атомної активності. Ці фонони створюють хвилі напруження, що можуть чинити опір розширенню Всесвіту, подібно до того, як мед чинить опір руху в ньому.

Згідно з цією ідеєю, простір — це не порожнеча, а середовище, здатне до деформації й внутрішнього тертя. Така властивість могла б пояснити нерівномірність у темпах розширення, зафіксовану в космічних спостереженнях. Темна енергія при цьому залишається рушієм, але з додатковим механізмом — просторовими фононами як “гальмами”.

Наразі ця гіпотеза залишається спекулятивною: вона ще не пройшла рецензування, і жодні експерименти не підтвердили існування фононів простору. Водночас вона відкриває нові підходи до розуміння структури й динаміки Всесвіту.