Вчені заявили, що космічні місії можуть знищити докази існування життя на Місяці

Нове дослідження, опубліковане в журналі Jour­nal of Geo­phys­i­cal Research: Plan­ets, показало, що шкідливі викиди від посадок космічних апаратів на Місяць можуть поширюватися його поверхнею та осідати у науково важливих зонах — зокрема у полярних кратерах, де потенційно зберігається давній водяний лід. Це створює ризик забруднення унікальних ділянок, які становлять інтерес для дослідження походження життя.

Більшість сучасних і запланованих місячних посадкових апаратів використовують паливо, що виділяє метан під час гальмування перед приземленням. Моделювання показало, що в умовах відсутності атмосфери молекули метану здатні вільно переміщатися поверхнею та накопичуватися у так званих «холодних пастках» — кратерах, які ніколи не освітлюються Сонцем.

На прикладі майбутньої місії ESA Arg­onaut дослідники встановили, що метан, викинутий під час посадки, може досягти протилежного полюсу Місяця менш ніж за два місячні дні (близько двох земних місяців). За розрахунками, приблизно 54% молекул потрапляють у холодні пастки, зокрема 12% осідають на північному полюсі, далеко від місця посадки.

Вчені наголошують, що полярні кратери Місяця зберігають унікальний архів — поклади льоду, які можуть містити органічні речовини, занесені кометами та астероїдами. Водночас ці умови роблять регіони особливо вразливими до сучасного забруднення, що може ускладнити подальші дослідження історії планети та пошук слідів життя.

Автори закликають враховувати ризики забруднення під час планування майбутніх місій і створити стандарти захисту Місяця як науково важливого середовища. Вони також підкреслюють необхідність розробки інструментів для перевірки моделей забруднення безпосередньо під час експедицій, адже це вже не теоретичний сценарій, а реальна проблема, до якої слід бути готовими.