Вчені знайшли 7000-річні мумії, які не мають спільного ДНК із сучасними людьми

Свіже дослідження археогенетиків з Інституту еволюційної антропології Макса Планка показало, що мешканці ареалу «Зеленої Сахари» у неоліті мали несподіване походження. Аналіз ДНК двох муміфікованих жінок із притулку Такаркорі на південному заході Лівії, датованих приблизно 7000 роком до н.е., засвідчив: ці люди не належали до субсахарських популяцій, як вважалося раніше.

Вчені встановили, що більша частина їхнього геному походить від раніше невідомої північноафриканської лінії, яка відокремилася від субсахарських ще до виходу сучасної людини за межі Африки. Ця група тривалий час залишалася ізольованою, а генетично була близькою до мисливців-збирачів із печери Тафоральт у Марокко.

У ДНК такаркорійців також виявили сліди неандертальської спадщини — більше, ніж в інших африканських популяцій, але менше, ніж у народів поза Африкою. Крім того, простежуються ознаки змішування з фермерами Леванту, хоча загалом ці люди залишалися відокремленими й не брали активної участі в міграційних процесах того часу.

Дослідження підтверджує, що поширення скотарства в регіоні відбувалося не через переселення народів, а завдяки культурному обміну. Предки такаркорійців, ймовірно, були мисливцями-збирачами, які рано опанували виготовлення кераміки, плетених виробів та інструментів із дерева й кістки, поступово переходячи до більш осілого способу життя.

Результати змінюють уявлення про генетичну історію Північної Африки та показують, що давні кліматичні умови «Зеленої Сахари» створювали середовище для розвитку ізольованих, але культурно активних спільнот, які впливали на формування господарських практик у регіоні.