Науковці довели, що білі карлики здатні генерувати стабільні космічні імпульси

Астрономи вперше встановили, що джерело космічних радіоімпульсів GPM J1839-10, які повторюються кожні 21 хвилину, є подвійною зіркою — білим карликом та зіркою класу М. Це відкриття, опубліковане в журналі Nature Astron­o­my, може стати ключем до розуміння природи довгоперіодичних транзієнтів — сигналів, які не пояснюються класичними моделями нейтронних зір.

Дослідники зафіксували стабільний повторюваний радіосигнал, що надходить серіями по чотири‑п’ять імпульсів двічі за дев’ятигодинний цикл. Така регулярність свідчить про орбітальний період системи у дев’ять годин. Встановити це вдалося завдяки спостереженням із трьох телескопів — ASKAP в Австралії, MeerKAT у ПАР та Very Large Array у США.

Об’єкт розташований на відстані близько 15 тисяч світлових років від Землі й спостерігається лише в радіодіапазоні. Архівні дані показують, що сигнали від нього фіксувалися ще з 1988 року, але через їхню нерегулярність джерело довго залишалося невідомим. Тепер з’ясовано, що імпульси виникають у момент взаємодії магнітного поля білого карлика з зоряним вітром його компаньйона.

Діаграма подвійної системи в рухомій системі відліку, центром якої є білий карлик. Джерело: Nature Astron­o­my (2026). DOI: 10.1038/s41550-025–02760‑y. https://www.nature.com/articles/s41550-025–02760‑y

Модель пояснює, що магнітна вісь білого карлика обертається, створюючи радіопромінь, який взаємодіє із середовищем навколо зорі класу М. Це породжує повторювані «серцебиття» сигналу, які досягають Землі. Такий механізм підтверджує здатність білих карликів генерувати радіоімпульси, що раніше вважалося рідкісним явищем.

GPM J1839-10 став першим підтвердженим довгоживучим транзієнтом цього типу. Науковці припускають, що він може бути відсутньою ланкою між відомими білими карликами-пульсарами та новим класом довгоперіодичних транзієнтів. Подальші спостереження допоможуть розкрити механізм їх виникнення та роль білих карликів у формуванні космічних радіосигналів.