Астрономи заявили, що життя може існувати на Марсі та супутниках Юпітера і Сатурна

У Сонячній системі можуть існувати мікроорганізми, які отримують енергію від космічного випромінювання. Таку гіпотезу висунули вчені у дослідженні, опублікованому в журналі Inter­na­tion­al Jour­nal of Astro­bi­ol­o­gy. Вони припускають, що галактичні космічні промені, спричиняючи хімічні реакції радіолізу, здатні забезпечувати живлення для примітивних форм життя на інших планетах і супутниках.

Дослідники змоделювали проникнення променів під поверхню Марса, а також супутників Юпітера і Сатурна — Європи та Енцелада. Вони оцінювали кількість електронів, що утворюються при розпаді молекул води, адже саме електрони є ключовими для енергетичного обміну в живих організмах. Модель базувалася на прикладах земних екстремофілів, які здатні виживати у середовищах із високим рівнем радіації.

Результати показали, що найсприятливіші умови для такого життя можуть бути на Енцеладі. На глибині близько 60 сантиметрів там теоретично можливо підтримувати до 42 900 клітин на кубічний сантиметр. Для порівняння, Марс може забезпечувати до 11 600 клітин на глибині понад пів метра, а Європа — до 4 200 клітин на глибині одного метра. Йдеться про мікроорганізми, здатні виживати завдяки хімічним реакціям, спричиненим радіацією.

Науковці наголошують, що навіть такі примітивні форми життя змінили б уявлення про умови, необхідні для його виникнення. Співавтор дослідження Димітра Атрі зазначив, що це розширює розуміння того, де життя може існувати. Додатковим аргументом стали результати іншого дослідження, опублікованого в жовтні 2025 року в журналі Nature Astron­o­my, де повідомлялося про виявлення органічних сполук у зразках льоду з Енцелада, зібраних апаратом Cassi­ni.

Частина астробіологів, серед яких Каролін Фрейссіне з Французького науково-дослідного центру, вважає більш ймовірним джерелом енергії для життя на Енцеладі гідротермальні джерела. Водночас навіть підтвердження існування мікроскопічних організмів за межами Землі стало б доказом того, що життя є не винятком, а закономірністю у масштабах Всесвіту.