Вчені встановили, що древні підводні виверження вулканів сприяли масовим вимиранням на Землі

Нові дослідження науковців показали, що серія менших вимирань у Тріасовому періоді була спричинена повторними підводними вулканічними виверженнями. У статті, опублікованій у журналі Geol­o­gy, міжнародна команда вчених проаналізувала залишки давніх океанічних басейнів, збережених у Тибетському плато, і пов’язала їх із кризами морських екосистем між 250 та 200 мільйонами років тому.

Геологи датували мінерали циркону та титаніту й визначили три великі епізоди вулканізму: близько 250–248 млн років тому, 233–231 млн років тому та 210–208 млн років тому. Кожен із них відповідає формуванню морських великих магматичних провінцій — гігантських вулканічних плато на дні океану, створених гарячим матеріалом із надр Землі.

Порівняння геологічних даних із викопними рештками показало, що щонайменше чотири морські вимирання відбулися майже одночасно з цими вулканічними імпульсами. Виверження не знищували життя безпосередньо, а змінювали хімічний склад океану: виділення парникових газів і надходження поживних речовин спричиняли масове розмноження водоростей, після чого відбувалося різке падіння рівня кисню.

Такі умови — багаті на сірку та бідні на кисень — були смертельними для багатьох морських організмів, особливо тих, що мали обмежену рухливість або вузьку толерантність до змін середовища. За оцінками авторів, саме морські магматичні провінції пояснюють близько половини відомих тріасових вимирань, які мають геологічний слід.

Вчені наголошують, що більшість океанічних плато з часом знищуються через тектонічні процеси, і лише їхні уламки зберігаються в гірських масивах. Це означає, що подібних вулканічних подій могло бути значно більше, ніж відомо сьогодні. Дослідження показує: історія життя на Землі формувалася не лише рідкісними катастрофами, а й повторними екологічними потрясіннями, які тривали мільйони років.